Вірус папіломи людини як інфекційний та онкогенний чинник: огляд літератури

Анотація

Вірус папіломи людини (ВПЛ) – один із найпоширеніших у світі груп вірусів, що передається статевим шляхом, здебільшого має безсимптомний перебіг і спричинює ВПЛ-асоційовані захворювання: від доброякісних до злоякісних новоутворень. Поширеність, відсутність специфічних симптомів на ранніх стадіях, ускладнена діагностика та раннє виявлення ВПЛ-інфекції, що є критичним з огляду на онкогенність деяких варіантів вірусу, відтермінований початок лікування, певна недоступність до своєчасної профілактики – усе це зумовлює актуальність вивчення ВПЛ-інфекції.
ВПЛ сам по собі не викликає рак, а неопластичний процес запускається за умови наявності тригерів. До найзначущих тригерів належать: статева активність (ранній вік першого статевого акту та кількість партнерів), куріння, тривале приймання оральних контрацептивів (понад 5 років), дефіцит фолієвої кислоти, вплив ультрафіолетових променів і радіації, імуносупресія, вживання горіху бетель, вагітність, а також супутнє ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом, хронічні запальні захворювання органів малого таза, ендометріоз, якісні та кількісні порушення мікрофлори піхви. На тлі інфікування ВПЛ було виявлено кілька епігенетичних змін як у геномах вірусу, так і в геномах клітин-хазяїнів, включно з гіпометилюванням або гіперметилюванням вірусної дезоксирибонуклеї-
нової кислоти та гіперметилювання генів-супресорів пухлин клітин-хазяїнів, а також модифікації гістонів і зміни експресії некодуючих рибонуклеїнових кислот. Вірусні онкопротеїни E6 та E7 взаємодіють і змінюють експресію кількох клітинних білків, що беруть участь в епігенетичній регуляції, змінюючи транскрипційну компетентність інфікованих клітин, спричинену змінами в експресії генів, підвищеною активністю ферментів, що модифікують гістони, та ремоделюванням хроматину. На сьогодні найефективнішим засобом профілактики є вакцинація.
Нині у світі та в Україні існує три основних типи вакцин: двовалентна, чотиривалентна та дев’ятивалентна. Ефективність вакцини демонструється численними дослідженнями. Так, наприклад, при дослідженні жінок, які були вакциновані у віці 12–13 років двовалентною вакциною проти ВПЛ, не зафіксовано випадків інвазивного раку шийки матки, що вказує на 100% ефективність вакцини. У жінок у віці 14–22 років, які отримали три дози вакцини, рак шийки матки розвинувся у 3,2 випадку на 100 тис., тоді як серед невакцинованих показник становив 8,4 випадку на 100 тис. Також низка досліджень показує, що вакцинація запобігає розвитку орофарингеальних та анальних інфекцій.