Клінічна ефективність різних методик проведення кесаревого розтину за морбідного ожиріння

Анотація

Світова федерація ожиріння (СФО) прогнозує, що до 2030 року один мільярд людей у світі матиме ожиріння. Особливу увагу СФО приділяє морбідному ожирінню (МО), яке діагностують в осіб з індексом маси тіла (ІМТ), що перевищує 40 кг/м2. Встановлено, що у вагітних із МО значно частіше виникають пренатальні, перинатальні та післяпологові ускладнення. Зокрема, МО тісно пов’язане з кардіометаболічними порушеннями. Встановлено, що рівень кесаревих розтинів (КР) у вагітних з ІМТ ≥ 50 кг/м2 наближається до 50%.
Мета дослідження: оцінка клінічної ефективності двох різних методик проведення КР у вагітних із МО шляхом порівняльного аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень.
Матеріали та методи. На клінічних базах кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика упродовж 2022–2025 рр. проведено ретроспективне когортне дослідження серед 55 жінок з одноплідною вагітністю та МО віком 29–41 років, з аналізом випадків КР за двома різними методиками. Вагітні були стратифіковані на 2 групи: І група (n = 21) – вагітні з МО, яким проведено супраумбілікальну лапаротомію та донний КР із поперечним розрізом; ІІ група (n = 34) – вагітні з МО, яким КР виконано за стандартною методикою (надлобкова лапаротомія за Joel-Cohen і КР у нижньо-матковому сегменті). Проведено аналіз анамнестичних даних, соматичної патології, ускладнень перебігу вагітності, показань до КР, інтра- та післяопераційних ускладнень. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою MedCalc та Microsoft Excel 365 з використанням критерію Стьюдента, результати вважали статистично значущими при p < 0,05.
Результати. В обох групах переважали вагітні віком у середньому 32,0 ±  2,1 року, які народжували вперше та мали ІМТ ≥ 40 кг/м2 і виражений панікулюс (р > 0,05). Групи були репрезентативними за екстрагенітальною патологією з переважанням серцево-судинної (хронічна артеріальна гіпертензія – ХАГ) і ендокринної патології (гестаційний цукровий діабет – ГЦД). Показаннями до КР у групах були: тяжка поєднана прееклампсія на тлі ХАГ, діабетична фетопатія на тлі ГЦД, дистрес плода під час вагітності та пологів. У вагітних ІІ групи, порівняно з І групою, достовірно вищим був об’єм інтраопераційної крововтрати, тривалішим часом вилучення плода і проведення КР, а в післяопераційний період – вираженість больового синдрому, збільшена тривалість перебування в стаціонарі, що було пов’язано зі зростанням частоти ускладнень із боку післяопераційної рани та матки (p < 0,05).
Висновки. Дані проведеного ретроспективного клінічного дослідження достовірно свідчать про переваги супраумбілікальної лапаротомії та донного КР у вагітних із МО: забезпечується оптимальний доступ до дна і тіла матки, зручність вилучення плода, зменшення об’єму інтраопераційної крововтрати й тривалості КР, зменшення вираженості післяопераційного болю та ймовірності розвитку гнійно-запальних післяпологових ускладнень. Це сприяє швидшому відновленню після операції та скороченню тривалості госпіталізації породіль.