Частота гістеректомії в лікуванні доброякісних захворювань матки та проблема віддалених наслідків оперативного втручання

Анотація

Близько 90% гістеректомій (ГЕ) виконують із приводу доброякісних процесів матки, де третину показань у структурі включає лейоміома матки з ускладненим перебігом.
Мета дослідження: оцінювання частоти ГЕ та її віддалених наслідків на гормональний і метаболічний гомеостаз за результатами наукових публікацій. Проведено систематичний аналіз доступних джерел за останні 10 років щодо частоти ГЕ як методу лікування доброякісної патології матки та оцінювання віддалених післяопераційних наслідків. Пошук наукових статей і публікацій проводили в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Включено: оригінальні статті, огляди літератури, метааналізи та рекомендації провідних професійних асоціацій. Виключено: публікації з відсутністю повного тексту; роботи не англійською мовою (за винятком українських джерел); статті, що висвітлюють лише злоякісні захворювання матки. Проведено якісний аналіз частоти ГЕ; вивчено основні показання для операції при доброякісній патології; оцінено віддалені наслідки ГЕ, включно з ризиком ранньої менопаузи, порушеннями функції тазових органів, впливом на психосоціальний стан і якість життя пацієнток. Для роботи з бібліографічними джерелами використовували Mendeley та EndNote. Підхід дав змогу структурувати доступні дані, виявити прогалини в дослідженнях і сформулювати ключові висновки з огляду на актуальність проблеми частоти ГЕ та її післяопераційних наслідків.
ГЕ є однією з найпоширеніших гінекологічних операцій, особливо при міомі матки, аденоміозі, аномальних кровотечах і пролапсі. Хоча метод залишається ефективним, його виконання пов’язане з ризиком значних післяопераційних ускладнень, як-от дисфункція тазового дна, гормональні порушення, синдром хронічного тазового болю, пролапс органів малого таза, порушення функції яєчників. Ризики ускладнень посилюються через наявність таких факторів, як ожиріння, цукровий діабет, дисплазія сполучної тканини, анатомічні та функціональні порушення тазового дна. Генетичні дослідження вказують на значення поліморфізмів генів, що впливають на метаболізм колагену та еластину, в розвитку пролапсу тазових органів після ГЕ. Для зменшення ускладнень необхідні персоналізовані підходи, що включають передопераційне оцінювання ризиків, удосконалення хірургічних технік, індивідуалізовані програми реабілітації та профілактики. Інформування пацієнток про можливі наслідки операції та заходи для їх уникнення є важливим елементом забезпечення якості життя після хірургічного втручання. ГЕ є ефективним методом лікування доброякісної патології матки, однак вона супроводжується ризиками значних післяопераційних ускладнень, як-от пролапс тазових органів, гормональні та метаболічні порушення. Особливо вразливими є жінки, які перенесли ГЕ до менопаузи, через підвищений ризик серцево-судинних захворювань, остеопорозу та погіршення якості життя. Основними чинниками ризику є гормональний дисбаланс, ішемія яєчників, порушення кровообігу, психологічні фактори, а також генетична схильність і супутні захворювання. Для покращення прогнозу необхідні індивідуалізовані програми реабілітації, гормональна терапія та подальші дослідження генетичних предикторів для розробки ефективних стратегій профілактики й лікування.