Фактори ризику формування неспроможності рубця на матці після кесаревого розтину: параметри порушення репродуктивного здоров’я

Анотація

Частота проведення кесаревого розтину (КР) протягом останніх десятиліть демонструє тенденцію до зростання в усьому світі, досягаючи в Україні впродовж останніх п’яти років показника до 26%. Збільшення частки абдомінального розродження має низку негативних наслідків, зокрема зростання кількості жінок репродуктивного віку з рубцем на матці, які планують вагітність у майбутньому. Саме тому актуальною є проблема спроможності післяопераційного рубця та впливу «оперованої матки» на перебіг наступних вагітностей, пологів і загальне репродуктивне здоров’я жінки.
Мета дослідження: оцінка параметрів репродуктивного здоров’я жінок після КР, пошук найбільш імовірних факторів формування неспроможного рубця на матці та стратифікація ризику репродуктивних порушень.
Матеріали та методи. Обстежено 122 пацієнтки: 92 жінки з післяопераційним рубцем на матці після КР в анамнезі (основна група) та 30 умовно здорових жінок (контрольна група), які перебували під наглядом із приводу безпліддя чоловічого генезу. Основна група була поділена на дві підгрупи: підгрупа А – 50 пацієнток (54,3%) з абдомінальним розродженням в анамнезі, які зверталися із симптомами «синдрому оперованої матки», та підгрупа В – 42 жінки (45,7%) з абдомінальним розродженням в анамнезі, але без наявності симптомів «синдрому оперованої матки». Проведено аналітичне опрацювання даних анамнезу, скарг і результатів інструментальних методів обстеження (ультразвукове дослідження (УЗД), діагностична гістероскопія).
Результати. За результатами трансвагінального УЗД, істмоцеле діагностовано у 2,9 раза частіше у пацієнток підгрупи А (відношення шансів (ВШ) = 5,98, р < 0,001). Формування «ніші» було пов’язане з паритетом абдомінального розродження (ВШ = 3,48, р < 0,04), коротким інтергенетичним інтервалом (ВШ = 3,38, р < 0,03), фенотипом недиференційованої дисплазії сполучної тканини (ВШ = 5,64, р < 0,04), хронічним ендометритом (ВШ = 3,06, р < 0,04); додатковими предикторами виявилися аденоміоз матки та ятрогенний ендометріоз (ВШ = 5,06, р < 0,02). Діагностика «ніші» у понад половини випадків у підгрупі А супроводжувалася клінічною картиною «синдрому оперованої матки», що проявлялася симптоматикою порушення менструального циклу, дисменореї, хронічного тазового болю та урогенітальних порушень. Оцінка параметрів мінімальної товщини міометрія засвідчила, що лише в 7 (14,0%) пацієнток підгрупи А відзначено відсутність сонографічних ознак істмоцеле, тоді як у підгрупі В – у половині спостережень 21–50,0% (ВШ = 6,14; 95% довірчий інтервал [2,26–16,73]; χ2 = 12,32; р < 0,001), що формувало більш виражену клінічну картину симптомокомплексу «оперованої матки» у пацієнток підгрупи А.
Висновки. Частота симптомів, які формують комплекс «синдрому оперованої матки», демонструє таку структуру: порушення менструального циклу (68,0%, р < 0,001), дисменорея (42,0%, р < 0,03), аномальні маткові кровотечі (30,0%, р < 0,01), вторинне безпліддя (38,0%, р < 0,04), хронічний тазовий біль (24,0%, р < 0,02), урогенітальні порушення (18,0%, р < 0,04). Результати оцінки акушерських ускладнень у разі виявлення істмоцеле вказують на зростання частоти недоношування плода в 5,0 разів (24,0%, р < 0,03), низької плацентації та передлежання плаценти в 3,7 раза (26,0%, р < 0,04), а також приростання тканини плаценти в ділянці рубця, що супроводжувалося матковою кровотечею (14,0%, р < 0,03). Розрахунок ВШ дозволив прогнозувати підвищення ризику репродуктивних порушень при сонографічно діагностованому дефекті рубця на матці з мінімальною залишковою товщиною міометрія < 2,5 мм у 5,8 раза (ВШ = 5,83, р < 0,001). У разі критично витонченого дефекту післяопераційного рубця (залишкова товщина міометрія ≤ 2,0 мм) підвищується ризик не лише порушень репродуктивного здоров’я, але й тяжких акушерських і післяопераційних ускладнень (ВШ = 21,67, р < 0,001).