Роль антимюллерового гормону в діагностиці та менеджменті овуляторних дисфункцій. Фокус на синдром полікістозних яєчників

Анотація

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є поширеним ендокринним розладом, що суттєво впливає на репродуктивне здоров’я, якість життя, а також підвищує кардіометаболічні та онкологічні ризики для жінки та її потомства. СПКЯ досі залишається викликом для своєчасної діагностики й ефективного лікування.
Мета дослідження: визначення відмінностей між рівнями антимюллерового гормону (АМГ) у жінок раннього та активного репродуктивного віку без ожиріння з найпоширенішою формою СПКЯ (фенотип А) та нормоовуляторних жінок, зіставних за віком, індексом маси тіла (ІМТ) та соціоекономічним статусом.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження типу «випадок – контроль». Проаналізовано дані жінок віком 20–35 років із СПКЯ фенотипу А (олігоановуляція, гіперандрогенія, полікістозний морфотип яєчників за Роттердамськими критеріями, 2003 р.) з нормальним ІМТ (18,5–24,9 кг/м2) після виключення інших причин (n = 40). До контрольної групи (КГ) увійшли нормоовуляторні, нормоандрогенні жінки з нормальним морфотипом яєчників, зіставні за основними параметрами (n = 25). Рівень АМГ визначали за допомогою автоматизованого біотин-незалежного хемілюмінісцентного імуноаналізу (аналізатор Beckman Coulter DXI 800) в лабораторії ДІЛА на 3–5-й день менструального циклу. Статистичний аналіз включав описову статистику, використання U-критерію Манна – Уїтні, коефіцієнтів кореляції Спірмена (rs) та Пірсона (rp). Дослідження схвалене комісією з біоетики.
Результати. Середній рівень АМГ у групі СПКЯ становив 10,53 ± 5,34 нг/мл, що було статистично значущо вище (U = 845,00; p ≈ 3,39 × 10−6) порівняно з КГ, де середній рівень АМГ становив 5,79 ± 2,47 нг/мл, що узгоджується з даними літератури. У групі СПКЯ не виявлено статистично значущої кореляції АМГ з віком (rs = −0,141; p = 0,386), тоді як у КГ встановлено помірну негативну кореляцію (rs = −0,407; p = 0,043). У жінок із СПКЯ та нормальним ІМТ спостерігалася слабка негативна кореляція АМГ з ІМТ (rs = −0,272; p = 0,090), тоді як у КГ цей зв’язок був слабким позитивним та незначущим (rs = 0,218; p = 0,295). Відзначено асиметрію розподілу рівнів АМГ, особливо у групі СПКЯ.
Висновки. Дослідження підтвердило значно вищі рівні АМГ у жінок із СПКЯ (фенотип А, нормальний ІМТ) порівняно з КГ, а також відсутність у них типової негативної кореляції між рівнем АМГ та віком. Виявлено суттєву асиметрію розподілу рівнів АМГ у групі СПКЯ. Отримані результати підкреслюють потенційну цінність визначення рівня АМГ у діагностиці та веденні жінок із СПКЯ та вказують на необхідність подальших досліджень для встановлення порогових значень АМГ для різних фенотипів СПКЯ з урахуванням ІМТ, віку та інших клінічних проявів. Актуальним є розширення доступності діагностики СПКЯ з огляду на його вплив на репродуктивне й загальне здоров’я жінок та їхніх дітей, особливо в умовах сучасних реалій України.