Фетальні аритмії: органометричні параметри плаценти та пупкового канатика

Анотація

У літературних джерелах фетальні аритмії (ФА) реєструють в 1–5% всіх вагітностей, у близько 10% зберігається потенційна шкода для життя плода. При цьому слід наголосити, що і діагностика, і лікування фетальних порушень ритму плода на сьогодні є актуальними, невирішеними та дискусійними.
Мета дослідження: визначення діагностичної та прогностичної цінності, взаємозв’язку основних морфометричних показників та аномальних макроскопічних знахідок пуповини й плаценти з розвитком серцевої недостатності в разі ФА.
Матеріали та методи. У дослідження включено 102 вагітні. До основної групи увійшли 72 жінки, вагітність в яких супроводжувалася порушеннями серцевого ритму плода – ФА, до контрольної – 30 соматично здорових пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності та задовільним внутрішньоутробним станом плода. У ході дослідження з основної групи вилучили 4 випадки антенатальної загибелі плода. Виконали ультразвукове дослідження кардіоструктури та реєстрацію серцевої діяльності плода. Проведено постнатальне макроскопічне дослідження плаценти й пупкового канатика: маса плаценти, її форма, товщина, наявність макроскопічних інволютивно-дистрофічних змін, довжина та діаметр пуповини, кількість судин, індекс звивистості, варіант прикріплення до плаценти, об’єм драглів Вартона, наявність вузлів та обвиття пуповини.
Результати. Вагітність у групі з ФА супроводжується високим відсотком ускладнень (86,8%), де вагомими щодо стратифікації ризику негативних перинатальних наслідків є загроза недоношування (26,5%), гострі респіраторні інфекції в першій половині вагітності (30,9%), безсимптомна бактеріурія та вагініт, аутоімунні стани (антифосфоліпідний синдром, аутоімунний тиреоїдит), латентне цитомегаловірусне інфікування (27,9%), гестаційний діабет (22,1%). Вагітність, ускладнена ФА, супроводжується зростанням частки передчасних пологів (20,6%), народженням плода з вагою, малою для даного терміну гестації (29,4%), оперативного розродження (32,4%), антенатальної загибелі плода (4,4%) та потреби в заходах інтенсивної терапії (13,2%).
З 68 живонароджених з оцінкою за шкалою Апгар ≥ 7 балів народилося 55 дітей (88,9%), ≤ 6 балів – 13 дітей (19,1%), у відділення інтенсивної терапії новонароджених переведено 9 немовлят (13,2%), вагу новонароджених < 10-го перцентиля констатовано у 20 спостереженнях (29,4%).
Постнатальне макроскопічне дослідження плаценти та пупкового канатика продемонструвало збільшення частки макроскопічних аномалій пуповини (37,5%), а саме: ексцентричне її прикріплення (61,8%), крайове та оболонкове прикріплення (22,1%), збільшення частки короткого пупкового канатика (47,1%), зміна індексу звивистості пуповини (гіперзвивистості – 42,6% та гіпозвивистості – 33,8%), а також дефіциту драглів Вартона (27,9%). Під час оцінювання виявлених особливостей постнатальної макроморфології плаценти відзначено збільшення ваги плацентарної тканини, зменшення середньої товщини та зростання частки аномальних форм (60,3%).
Висновки. У пацієнток із ФА постнатально діагностовано макроскопічні аномалії плаценти та пуповини, зокрема збільшення ваги плацентарної тканини, зменшення середньої товщини та зростання частки аномальних форм (60,3%), ексцентричне (61,8%), крайове та оболонкове (22,1%) прикріплення пуповини, збільшення частки короткого пупкового канатика (47,1%), зміна індексу звивистості пуповини (гіперзвивистості до 42,6% та гіпозвивистості до 33,8%), а також дефіциту драглів Вартона (27,9%).