Симультанна лапароскопічна хірургія хронічного тазового болю у жінок у контексті поєднання гінекологічної патології та пахвинних гриж

Анотація

Хронічний тазовий біль (ХТБ) є поширеною проблемою серед жінок, яка може бути спричинена низкою захворювань. Відповідні захворювання часто можуть комбінуватися в одного пацієнта та потенціювати один одного. Симультанна хірургія поєднує лікування кількох патологій та може бути ефективним підходом у пацієнток із комбінацією гінекологічної патології і пахвинної грижі.
Мета дослідження: висвітлити та оцінити результати симультанного лікування пацієнток із хірургічною гінекологічною патологією в комбінації з пахвинною грижею, які мали прояви хронічного тазового болю.
Матеріали та методи. У дослідженні були оцінені результати лікування 19 пацієнток із симптомами ХТБ, що мали гінекологічну патологію та пахвинну грижу. Пацієнтки були розділені на дві групи. У І групі (n = 8) пахвинна грижа була виявлена інтраопераційно, як знахідка, та була усунена лише гінекологічна патологія. У ІІ групі (n = 11) при проведенні магнітно-резонансної томографії діагностовано наявність коморбідності (гінекологічна патологія та пахвинна грижа) та запропоновано й виконано лікування обох патологій одномоментно, під час первинного хірургічного втручання. Усім пацієнткам визначено ступінь анестезіологічних ризиків за шкалою Американської асоціації анестезіологів, тривалість хірургічного втручання і стаціонарного лікування, рівень больових відчуттів відповідно до Analogue Chromatic Continuous Scale станом на 24-ту годину з моменту завершення хірургічного втручання, рівень ранніх і віддалених післяопераційних ускладнень, а також визначено готовність пацієнток до виписування за допомогою опитування згідно з анкетою оцінювання готовності пацієнтів до виписування зі стаціонару (PT-RHDS).
Результати. Середня тривалість операцій у І групі становила 53,37 ± 8,78 хв, а в ІІ групі – 79,63 ± 7,59 хв. Ускладнення у вигляді нудоти і блювання спостерігались у 3 пацієнток І групи і в 4 – ІІ групи. Середній рівень болю наприкінці першої післяопераційної доби становив 17,62 ± 4,80 бала для І групи і 19,54 ± 4,86 бала для ІІ групи. Готовність до виписування становила 7,06 ± 0,36 бала для І групи і 7,03 ± 0,33 бала для ІІ групи. Рецидив симптомів ХТБ був виявлений у 3 пацієнток І групи, яким проведено повторне втручання з метою лікування пахвинної грижі, після чого пацієнтки відзначили регрес симптомів ХТБ.
Висновки. Симультанна хірургія є ефективним підходом для лікування пацієнток із поєднаними гінекологічними патологіями та пахвинною грижею і демонструє позитивні результати, знижуючи ризик персистування симптомів ХТБ.