Розбіжності у показниках ротаційної тромбоеластометрії пуповинної крові у недоношених новонароджених після різних видів токолітичної терапії

Анотація

Хитка рівновага у незрілій кровоспинній системі недоношеного плода й новонародженого може бути легко порушена під дією пов’язаних з пологами стресових чинників, з токолітичною терапією включно.
Мета дослідження: вивчення in vivo згортання крові та фібриноліз у новонароджених після токолітичної терапії.
Матеріали та методи. Дослідження виконано у двох клінічних групах новонароджених (термін гестації до 34 тиж) від матерів, що тривалий час до народження отримували токолітичне лікування гексопреналіном (І група, 26 дітей) або ніфедипіном (ІІ група, 22 дитини). Для порівняння взято групу недоношених, народжених без застосування токолізу (ІІІ група, 18 дітей), та групу доношених новонароджених – ІV група (18 дітей).
Гемостатичний профіль новонародженого in vivo визначали за допомогою пристрою ROTEM® delta (Instrumentation Laboratory, ФРН) у порції крові обсягом 300–340 мкл, яку було отримано після народження плода з фрагмента пуповини між двома клемами. Утворення та лізис згустку оцінювали за кінетичними параметрами коагуляції.
Аналіз еластограм виконано програмою з інтерфейсу пристрою. Для аналізу коагуляції використані тест-системи
r ex-tem® та fib-tem® (Tem Innovations GmbH, ФРН).
Результати. У разі токолізу гексопреналіном кут α неістотно відрізнявся від показників III та IV груп (70,8±9,47° проти 76,7±4,84° та 79,9±4,62°; р>0,05), а після токолізу ніфедипіном кут α (54,8±10,16°; р<0,05) вірогідно менший за показники ІІІ та IV груп, що свідчить про уповільнення утворення згустку крові новонародженого.
Характеристики процесу формування згустку – амплітуда на 5-й та 10-й хвилинах (А5, А10) та максимальна щільність/амплітуда (MCF/MA) після токолізу гексопреналіном (І група) перевищували такі у новонароджених ІІІ групи, де не було токолізу, – 14,6±8,73;19,3±6,20; 23,4±6,97 мм проти 13,2±3,34;15,5±4,34; 15,2±11,37 мм з вірогідною відмінністю за А10 та MCF/MA (р<0,05) і доношених ІV групи за А10 і MCF/MA (16,0±7,39 та 17,4±7,04 мм; р<0,05). Зростання амплітуд згустку після токолізу гексопреналіном нагадувало послідовність зростання параметрів доношених новонароджених, відрізняючись кількісно.
У разі токолізу ніфедипіном всі показники амплітуди згустку вірогідно зменшені – 8,2±3,34; 10,0±2,27; 11,4±3,03 мм порівняно з ІІІ групою – 13,2±3,34; 15,5±4,34; 15,2±11,37 мм (р<0,05), особливо щодо вже наведених показників ІV групи, максимально наближаючись до показників екстремально недоношених новонароджених – 4,6±1,39, 8,0±3,01, 7,9±5,56 мм.
Лізис на 30-й хвилині (LI 30) відставав від показників контрольних груп (95,6±5,50 та 98,2±1,33% порівняно з 91,7±15,28 (р>0,05) та 85,4±22,81%; р<0,05). Максимальний лізис (ML) мав найменші середні значення поміж всіх недоношених (3,2±1,56; 4,4±4,25; 8,1±2,50%; р>0,05), відстаючи від показника доношених новонароджених (17,1±2,34%; р<0,05).
Висновки. 1. Токоліз із застосуванням гексопреналіну сульфату проявляється у недоношеного новонародженого прискоренням процесу утворення згустку та уповільнення фібринолізу у крові пуповини. Відображення такого впливу на тромбоеластограмі наближене до кінетичних процесів згортання крові у доношених.
2. Після використання для токолітичної терапії ніфедипіну на тромбоеластограмі наявні ознаки уповільненого формування згустку і неупорядкованого фібринолізу, про що свідчить значна дисперсія у показнику максимального лізису (4,4±4,25 мм).