Гормональний статус пацієнток з безпліддям та посттравматичним стресовим розладом

Анотація

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – психічний розлад, який виникає після події, що травмує психологічно або фізично, характеризується трьома основними кластерами посттравматичних симптомів, а також хронічними та значними порушеннями регуляції емоцій, ідентичності та стосунків. ПТСР частіше розвивається у жінок, що передбачає роль регуляції жіночих статевих гормонів у його розвитку.
Мета дослідження: вивчення гормонального статусу жінок із безпліддям та ПТСР.
Матеріали та методи. Обстежено 112 жінок з безпліддям, яких було розподілено на групи залежно від виявлених критеріїв ПТСР. До І групи увійшли 36 жінок з виявленими критеріями ПТСР, у яких діагностовано безпліддя до початку дії травматичного фактора, до ІІ групи – 31 пацієнтка, порушення фертильності у яких було зареєстровано вже на тлі ПТСР, до ІІІ групи – 45 жінок з безпліддям, що не мали ознак ПТСР, до групи контролю – 50 здорових жінок, що звернулись для проходження планового профілактичного огляду.
У всіх пацієнток на 3–5-й день менструального циклу визначали у сироватці крові концентрацію пролактину, естрадіолу, фолікулостимулювального гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), тестостерону, у слині – кортизолу, на 21-й день циклу – у сироватці крові прогестерону.
Результати. Установлено, що у жінок з безпліддям, що розвинулось після впливу травматичного чинника, вміст пролактину значно вищий (59,5±18,9 нг/мл), ніж в інших групах порушеної фертильності (36,9±12,3 нг/мл у І групі, 34,3±17,9 нг/мл – у ІІІ групі) та у групі здорових жінок (13,5±5,6 нг/мл). Концентрація естрадіолу у І групі була у межах референтних значень для фолікулярної фази циклу, але значно меншою (23,4±3,6 пг/мл), ніж у жінок інших груп (від 87,6±14,6 пг/мл у ІІІ групі до 103,5±27,8 пг/мл у групі здорових жінок). Середня концентрація прогестерону у І (3,4±2,7 пг/мл) та ІІ (4,1±2,9 пг/мл) групах перебувала у межах референтних значень, але була вірогідно меншою за показник як здорових жінок (23,6±4,9 пг/мл), так і жінок з безпліддям без ознак ПТСР (19,4±5,1 пг/мл).
У цьому дослідженні у пацієнток з безпліддям, що розвинулось на тлі ПТСР, були значення ЛГ у межах референтних нормальних (2,0±0,5 ОД/л), але у кілька разів менші, ніж у жінок з іншими механізмами виникнення безпліддя (12,0±3,6 ОД/л – у жінок з безпліддям до розвитку ПТСР, 6,0±1,9 ОД/л – у жінок з безпліддям без критеріїв ПТСР) та у здорових жінок (9,2±3,4 ОД/л).
Зростання рівня тестостерону за межі референтних значень виявлено лише у жінок ІІ групи (3,3±1,9 нмоль/л), у решти середній вміст тестостерону коливався від 1,3±0,6 нмоль/л у здорових жінок до 1,5±0,9 нмоль/л у І групі та 1,8±0,7 нмоль/л у жінок з безпліддям без ознак ПТСР. Пацієнткам з ПТСР властивий підвищений рівень кортизолу у слині, що свідчить про пролонговану реакцію організму на перенесену травму (8,8±0,3 нг/мл – у І групі, 10,3±0,4 нг/мл – у ІІ групі), у групах без ПТСР вміст цього гормону у слині був майже вдвічі менший (5,4±0,2 нг/мл –
у ІІІ групі та 5,9±0,3 нг/мл – у здорових жінок).
Висновки. 1. Пацієнткам з ПТСР та безплідністю властиві високі концентрації кортизолу у слині та зниження вмісту прогестерону у сироватці крові.
2. У пацієнток, що мали порушення фертильності до стресової події, виявлено зниження сироваткового вмісту естрогенів та зростання – лютеїнізуючого гормону, що свідчить про ендокринні розлади як причину безплідності.
3. У пацієнток розвитком безпліддя після травматичної події виявлено більш високий, ніж в інших жінок з порушеною репродуктивною функцією, вміст пролактину і тестостерону. Обидва чинники патогенетично пов’язані з патологічною реакцією на стрес.