Коротко- та довгострокові впливи вазомоторних симптомів у період клімактерію та сучасні підходи до їхньої корекції

Анотація

Значення питань менеджменту жінок у менопаузі та постменопаузі не зменшується, а тільки набуває актуальності. За оцінками фахівців, до 2050 р. понад 1,6 млрд жінок у всьому світі досягнуть цього віку порівняно з 1 млрд у 2020 р.
Вазомоторні симптоми (ВМС) є найбільш характерними для менопаузи та уражують понад 70% жінок. Їх діагностують у 35–50% жінок у перименопаузі та у 30–80% жінок – у постменопаузі. Більшість цих симптомів зберігається менше ніж через 7 років після останньої менструації, але у кожної четвертої жінки можуть спостерігатися до 10 років, а у кожної десятої – після 10 років. У їхній основі лежать складні ендокринні, нейроендокринні та епігенетичні механізми.
Ця стаття є оглядом наукових літературних публікацій, мета – визначення впливу ВМС на подальше життя жінок на підставі аналізу опублікованих сучасних досліджень.
ВМС не тільки негативно впливають на якість життя жінки, а й мають потенційну важливість для здоров’я серцево-судинної системи. Підвищення ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) після менопаузи пояснюють різким зниженням рівня ендогенного естрогену, що свідчить про його потенційний кардіопротекторний ефект у жінок до менопаузи.
Установлено, що ВМС є фактором ризику виникнення ішемічної хвороби серця, цукрового діабету. Наявність у жінки неалкогольної жирової хвороби печінки також значною мірою пов’язана з підвищеним ризиком поширених ранніх ВМС та їхніх тяжких форм серед жінок у період перименопаузи.
Ураховуючи те, що третину свого життя жінки перебувають у постменопаузі, важливим є аналіз досвіду їхнього менеджменту у цей складний період. Його основою є зосередження на здоровому способі життя як частині первинної профілактики, включаючи регулярне фізичне навантаження, вживання кальцію/вітаміну D, підтримання оптимальної маси тіла, уникання стресу тощо.
Менопаузальна гормональна терапія (МГТ) розглядається як лікування ВМС першої лінії у менопаузі та перименопаузі. Її застосування має бути індивідуалізованим, а початок і припинення не повинні базуватися виключно на віці жінки. Важливим є оцінювання базового ризику ССЗ, віку і часу після настання менопаузи. Воно вважається пріоритетним для жінок з менопаузою до 10 років або віком до 60 років, що не мають протипоказань до МГТ.
Гормонотерапія не показана виключно для профілактики ССЗ. Але вона має потенціал для поліпшення профілю серцево-судинного ризику завдяки своєму сприятливому впливу на судинну функцію, рівень ліпідів, метаболізм глюкози, зниження захворюваності на цукровий діабет.
Негормональне лікування ВМС має достатній досвід застосування, коли існують медичні протипоказання до гормональної терапії або особистий вибір жінки. Однак саме МГТ залишається найефективнішим засобом лікування ВМС.