Вплив менопаузальної гормональної терапії на соматичну захворюваність у жінок у період постменопаузи

Анотація

Менопаузальна гормональна терапія (МГТ), ініційована у жінок віком менше 60 років або протягом 10 років після настання менопаузи задля полегшення симптомів менопаузи, лікування урогенітального синдрому чи остеопорозу, наразі є єдиним способом зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань, тромботичних і метаболічних порушень у здорових жінок середнього віку.
У цій статті представлені результати оцінювання використання гормональної терапії у жінок у період менопаузаль-ного переходу до стану соматичного здоров’я у постменопаузі шляхом визначення її впливу на стан серцево-судин-ної, кісткової систем, зміни ліпідного профілю, а також на ризик виникнення тромбозів у період постменопаузи.
Мета дослідження: визначення впливу МГТ на соматичну захворюваність у жінок у період постменопаузи.
Матеріали та методи. Проведено аналіз анамнезу, антропометричних показників, результатів загальноклінічних та біохімічних аналізів 120 жінок менопаузального віку, яких було розподілено залежно від застосування менопа-узальної гормональної терапії на групу дослідження (пацієнтки використовували МГТ, n=60) та групу контролю (пацієнтки не використовували МГТ, n=60).
Усі жінки спостерігались на базі комунального некомерційного підприємства «Перинатальний центр м. Києва» у період з 2013 р. до 2023 р.
Результати. Достовірної різниці у показниках метаболічного профілю (рівнів ліпідних фракцій та глюкози), а також в антропометричних параметрах (систолічний і діастолічний артеріальний тиск, індекс маси тіла) не було встановлено між жінками обох груп (р>0,05). Ризик виникнення серцево-судинних подій (особливо стенокардії, артеріальної гіпертензії) був вищий у жінок контрольної групи, які не вживали гормональних засобів (відношення ризиків (ВР) 0,5 з 95% довірчим інтервалом (ДІ) від 0,28 до 0,91; р<0,007).
Проте було встановлено наявність достовірних відмінностей між групами у показниках мінеральної щільності кіст-кової тканини (частка жінок з остеопенією становила 43,3% у групі контролю проти 35% у групі дослідження, а діа-гноз остеопорозу було встановлено у 15% жінок групи без МГТ проти 5% жінок з групи дослідження; ВР становить 0,69 з 95% ДІ ≥0,5 на рівні достовірності p=0,05) та параметрах, що впливають на ризик виникнення тромботичних ускладнень (рівень тромбоцитів становив 239,4±28,4×109/л у групі контролю проти 295,6±28,2×109/л групи досліджен-ня, р<0,001; рівень фібриногену становив 7,7±1,2 ммоль/л у жінок без МГТ проти 8,7±2,0 ммоль/л у жінок із МГТ, р=0,001; протромбіновий час становив 13,2±1,3 с у групі контролю проти 15,0±1,1 с групи дослідження, р<0,001).
Висновки. Менопаузальна гормональна терапія (МГТ) є ефективним методом попередження розвитку остеопенічних та остеопоротичних станів у жінок у період перименопаузи, але також достовірно значуще впливає на окремі показники коа-гуляційних властивостей крові – рівень тромбоцитів, фібриногену та протромбіновий час – у бік їхнього підвищення. Було встановлено, що на фоні застосування замісної гормональної терапії знижуються ризики розвитку неспри-ятливих серцево-судинних подій (особливо артеріальної гіпертензії та стенокардії), але, ураховуючи відсутність різниці між порівнюваними групами жінок у показниках метаболізму ліпідів, глюкози, а також в антропометричних даних (які є головними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань), необхідні подальші дослі-дження для більш детального встановлення взаємозв’язків зазначених параметрів.
Під час призначення МГТ слід керуватись результатами індивідуального оцінювання ризику/користі для пацієнтки, звертаючи особливу увагу на вивчення її анамнестичних особливостей.