Комплексний підхід до профілактики і терапії масивних акушерських кровотеч
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
У разі прогресування акушерської кровотечі (АК), неефективності профілактичних і лікувальних заходів під час пологів і після розродження об’єм крововтрати може зростати і становити > 1,5% від маси тіла (25–30% об’єму циркулюючої крові – ОЦК). Саме у таких випадках мова йде про масивну АК (МАК), яка призводить до підвищення частоти материнської захворюваності та смертності.
Мета дослідження: визначення ефективності різних підходів до відновлення крововтрати у разі розвитку МАК, яка виникала за різних етіологічних чинників, з впровадженням сучасної концепції реанімації контролю пошкоджень (DCR – Damage Control Resuscitation) та інноваційних методик хірургічного гемостазу.
Матеріали та методи. Упродовж 2015–2023 рр. на п’яти клінічних базах кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика проаналізовано 165 випадків розвитку МАК. В усіх випадках МАК для спинення кровотечі застосовували комплексний підхід з використанням як медикаментозної терапії, так і сучасних методів хірургічного гемостазу згідно з нормативними документами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України.
До основної групи увійшли 59 породіль з МАК (2020–2023 рр.), яким застосовували комплексний підхід до спинення кровотечі та відновлення крововтрати за концепцією DCR з пріоритетом якісного і швидкого відновлення ОЦК препаратами крові з мінімізацією інфузійної терапії; до групи порівняння – 106 породіль з МАК (2015–2019 рр.) і аналогічними методами спинення кровотечі з відновленням крововтрати згідно з Наказом № 205 МОЗ України «Акушерські кровотечі» і пріоритетом швидкого відновлення об’єму крововтрати кристалоїдами.
Результати. Середня крововтрата, час спинення кровотечі, а також тривалість хірургічного втручання в основній групі були достовірно меншими, ніж у групі порівняння (р<0,05). У післяпологовий період у групі порівняння достовірно частіше щодо основної групи спостерігалися випадки тяжкої анемії – 47,2% проти 11,9% (OR 6,6, 95% СІ: 2,7–15,9; р<0,01), проведених гістеректомій – 50,9 % проти 28,8 % (OR 2,6, 95% СІ: 1,3–5,1; р<0,01).
Ранній початок і суттєво вищий показник кількості проведених трансфузій свіжозамороженої плазми і еритроцитарної маси відзначено в основній групі – відповідно 88,1% проти 38,7% у групі порівняння (OR 11,7, 95% СІ: 4,8–28,4; р<0,001). Це впливало на достовірно менший об’єм крововтрати, тривалість хірургічного втручання і середній час спинення кровотечі в основній групі щодо групи порівняння (р<0,05).
Висновки. Використання сучасних утеротонічних засобів (карбетоцин), препаратів транексамової кислоти, інноваційних хірургічних технологій і раннього початку проведення трансфузійної терапії препаратами крові з мінімізацією інфузії кристалоїдів і згідно з концепцією DCR за розвитку МАК дозволяє зменшити об’єм крововтрати, знизити частоту тяжких післяпологових ускладнень, попередити випадки материнської захворюваності та смерті.
Блок інформації про статтю
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Escobar MF, Nassar AH, Theron G, Barnea ER, Nicholson W, Ramasauskaite D, et al. FIGO recommendations on the management of postpartum hemorrhage 2022. Int J Gynaecol Obstet. 2022;157(1):3-50. doi: 10.1002/ijgo.14116.
World Health Organization. WHO Model List of Essential Medicines [Internet]. Geneva: WHO; 2021. Available from: https://www.who.int/groups/expert-committee-on-selection-and-use-of-essential-medicines/essentialmedicines-lists.
Mukherjee S, Arulkumaran S. Postpartum haemorrhage. Obstet Gynaecol Reprod Med. 2009;19:121-6.
Cannon JW. Hemorrhagic shock. N Engl J Med. 2018;378:370-9.
Zhang Y, Yan J, Han Q, Yang T, Cai L, Fu Y, et al. Emergency obstetric hysterectomy for life-threatening postpartum hemorrhage: A 12-year review. Medicine (Baltimore). 2017;96(45):e8443. doi: 10.1097/MD.0000000000008443.
Bateman BT, Mhyre JM, Callaghan WM, Kuklina EV. Peripartum hysterectomy in the United States: nationwide 14 year experience. Am J Obstet Gynecol. 2012;206(1):63.e1-8. doi: 10.1016/j.ajog.2011.07.030.
Mhyre JM, Bateman BT, Leffert LR. Influence of patient comorbidities on the risk of near-miss maternal morbidity or mortality. Anesthesiol. 2011;115(5):963-72. doi: 10.1097/ALN.0b013e318233042d.
Committee on Practice Bulletins-Obstetrics. Practice Bulletin No. 183: Postpartum Hemorrhage. Obstet Gynecol. 2017;130(4):e168-86. doi: 10.1097/AOG.0000000000002351.
Kogutt BK, Vaught AJ. Postpartum hemorrhage: Blood product management and massive transfusion. Semin Perinatol. 2019;43(1):44-50. doi: 10.1053/j.semperi.2018.11.008.
Ministry of Health. Clinical protocol «Obstetric bleeding». 2014. Order No. 205. 2014 Mar 24. Kyiv: Ministry of Health; 2014. 81 p.
Posohova SP, Ryazantsev II, Bailo NV, Feshchenko IV. «Rational blood management» strategy in pregnant women at risk of massive obstetric bleeding. Reprod Women’s Health. 2021;6(51):50-5.
WOMAN Trial Collaborators. Effect of early tranexamic acid administration on mortality, hysterectomy, and other morbidities in women with post-partum haemorrhage (WOMAN): an international, randomised, double-blind, placebo-controlled trial. Lancet. 2017;389(10084):2105-16. doi: 10.1016/S0140-6736(17)30638-4.
Pabinger I, Fries D, Schöchl H, Streif W, Toller W. Tranexamic acid for treatment and prophylaxis of bleeding and hyperfibrinolysis. Wien Klin Wochenschr. 2017;129(9-10):303-16. doi: 10.1007/s00508-017-1194-y.
Shakur H, Elbourne D, Gülmezoglu M, Alfirevic Z, Ronsmans C, Allen E, et al. The WOMAN Trial (World Maternal Antifibrinolytic Trial): tranexamic acid for the treatment of postpartum haemorrhage: an international randomised, double blind placebo controlled trial. Trials. 2010;11:40. doi: 10.1186/1745-6215-11-40.
Owattanapanich N, Chittawatanarat K, Benyakorn T, Sirikun J. Risks and benefits of hypotensive resuscitation in patients with traumatic hemorrhagic shock: a meta-analysis. Scand J Trauma Resusc Emerg Med. 2018;26:107.
Zwinkels RLJ, Endeman H, Hoeks SE, de Maat MPM, den Hartog D, Stolker RJ. The clinical effect of hemostatic resuscitation in traumatic hemorrhage; a before-after study. J Crit Care. 2020;56:288-93. doi: 10.1016/j.jcrc.2019.11.013.
Spahn DR, Bouillon B, Cerny V, Duranteau J, Filipescu D, Hunt BJ, et al. The European guideline on management of major bleeding and coagulopathy following trauma: fifth edition. Crit Care. 2019;23(1):98. doi: 10.1186/s13054-019-2347-3.
Holcomb JB, Tilley BC, Baraniuk S, Fox EE, Wade CE, Podbielski JM, et al. Transfusion of plasma, platelets, and red blood cells in a 1:1:1 vs a 1:1:2 ratio and mortality in patients with severe trauma: the PROPPR randomized clinical trial. JAMA. 2015;313(5):471-82. doi: 10.1001/jama.2015.12.
British Committee for Standards in Haematology; Stainsby D, MacLennan S, Thomas D, Isaac J, Hamilton PJ. Guidelines on the management of massive blood loss. Br J Haematol. 2006;135(5):634-41. doi: 10.1111/j.1365-2141.2006.06355.x.
Johansson PI, Stensballe J, Oliveri R, Wade CE, Ostrowski SR, Holcomb JB. How I treat patients with massive hemorrhage. Blood. 2014;124(20):3052-8. doi: 10.1182/blood-2014-05-575340.
Kozek-Langenecker SA. Fluids and coagulation. Curr Opin Crit Care. 2015;21(4):285-91. doi: 10.1097/MCC.0000000000000219.
Stein P, Kaserer A, Sprengel K, Wanner GA, Seifert B, Theusinger OM, Spahn DR. Change of transfusion and treatment paradigm in major trauma patients. Anaesthesia. 2017;72(11):1317-26. doi: 10.1111/anae.13920.
Nunn A, Fischer P, Sing R, Templin M, Avery M, Christmas AB. Improvement of Treatment Outcomes after Implementation of a Massive Transfusion Protocol: A Level I Trauma Center Experience. Am Surg. 2017;83(4):394-8.
Cherkas D. Traumatic hemorrhagic shock: advances in fluid management. Emerg Med Pract. 2011;13(11):1-19.
Spahn DR, Bouillon B, Cerny V, Duranteau J, Filipescu D, Hunt BJ, et al. The European guideline on management of major bleeding and coagulopathy following trauma: fifth edition. Crit Care. 2019;23(1):98. doi: 10.1186/s13054-019-2347-3.
Cotton BA, Reddy N, Hatch QM, LeFebvre E, Wade CE, Kozar RA, et al. Damage control resuscitation is associated with a reduction in resuscitation volumes and improvement in survival in 390 damage control laparotomy patients. Ann Surg. 2011;254(4):598-605. doi: 10.1097/SLA.0b013e318230089e.
Gonzalez EA, Moore FA, Holcomb JB, Miller CC, Kozar RA, Todd SR, et al. Fresh frozen plasma should be given earlier to patients requiring massive transfusion. J Trauma. 2007;62(1):112-9. doi: 10.1097/01.ta.0000250497.08101.8b.
National Institute for Health and Care Excellence. Major trauma: assessment and initial management: NICE Guideline, No. 39 [Internet]. London: NICE; 2016. Available from: https://www.nice.org/uk/guidance/ng39.
Pacheco LD, Saade GR, Costantine MM, Clark SL, Hankins GD. An update on the use of massive transfusion protocols in obstetrics. Am J Obstet Gynecol. 2016;214(3):340-4. doi: 10.1016/j.ajog.2015.08.068.
Carvajal JA, Ramos I, Kusanovic JP, Escobar MF. Damage-control resuscitation in obstetrics. J Matern Fetal Neonatal Med. 2022;35(4):785-98. doi: 10.1080/14767058.2020.1730800.
Gillissen A, van den Akker T, Caram-Deelder C, Henriquez DDCA, Bloemenkamp KWM, van Roosmalen JJM, et al. Association between fluid management and dilutional coagulopathy in severe postpartum haemorrhage: a nationwide retrospective cohort study. BMC Pregnancy Childbirth. 2018;18(1):398. doi: 10.1186/s12884-018-2021-9.
Henriquez DDCA, Bloemenkamp KWM, Loeff RM, Zwart JJ, van Roosmalen JJM, Zwaginga JJ, et al. Fluid resuscitation during persistent postpartum haemorrhage and maternal outcome: A nationwide cohort study. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2019;235:49-56. doi: 10.1016/j.ejogrb.2019.01.027.
Tanaka H, Matsunaga S, Yamashita T, Okutomi T, Sakurai A, Sekizawa A, et al. A systematic review of massive transfusion protocol in obstetrics. Taiwan J Obstet Gynecol. 2017;56(6):715-8. doi: 10.1016/j.tjog.2017.10.001.
Shields LE, Wiesner S, Fulton J, Pelletreau B. Comprehensive maternal hemorrhage protocols reduce the use of blood products and improve patient safety. Am J Obstet Gynecol. 2015;212(3):272-80. doi: 10.1016/j.ajog.2014.07.012.
Alexander JM, Sarode R, McIntire DD, Burner JD, Leveno KJ. Whole blood in the management of hypovolemia due to obstetric hemorrhage. Obstet Gynecol. 2009;113(6):1320-6. doi: 10.1097/AOG.0b013e3181a4b390.
Zielinski MD, Jenkins DH, Hughes JD, Badjie KS, Stubbs JR. Back to the future: the renaissance of whole-blood transfusions for massively hemorrhaging patients. Surgery. 2014;155(5):883-6. doi: 10.1016/j.surg.2014.01.017.
Spinella PC, Pidcoke HF, Strandenes G, Hervig T, Fisher A, Jenkins D, et al. Whole blood for hemostatic resuscitation of major bleeding. Transfusion. 2016;56(2):190-202. doi: 10.1111/trf.13491.
Golyanovskiy OV, Kulchytskiy DV, Rubinshtein AM. Combined staged surgical hemostasis in a case of Placenta previa and Placenta accreta spectrum disorders. Reprod Women’s Health. 2022;4(59):13-8.
American College of Obstetricians and Gynecologists; Society for Maternal-Fetal Medicine. Obstetric Care Consensus No. 7: Placenta Accreta Spectrum. Obstet Gynecol. 2018;132(6):e259-75. doi: 10.1097/AOG.0000000000002983.
Wu S, Kocherginsky M, Hibbard JU. Abnormal placentation: twenty-year analysis. Am J Obstet Gynecol. 2005;192(5):1458-61. doi: 10.1016/j.ajog.2004.12.074.
Jauniaux E, D’Antonio F, Bhide A, Prefumo F, Silver RM, Hussein AM, et al. Modified Delphi study of ultrasound signs associated with placenta accreta spectrum. Ultrasound Obstet Gynecol. 2023;61(4):518-25. doi: 10.1002/uog.26155.
Eller AG, Bennett MA, Sharshiner M, Masheter C, Soisson AP, Dodson M, et al. Maternal morbidity in cases of placenta accreta managed by a multidisciplinary care team compared with standard obstetric care. Obstet Gynecol. 2011;117(2 Pt 1):331-7. doi: 10.1097/AOG.0b013e3182051db2.
Balayla J, Bondarenko HD. Placenta accreta and the risk of adverse maternal and neonatal outcomes. J Perinat Med. 2013;41(2):141-9. doi: 10.1515/jpm-2012-0219.
Stotler B, Padmanabhan A, Devine P, Wright J, Spitalnik SL, Schwartz J. Transfusion requirements in obstetric patients with placenta accreta. Transfusion. 2011;51:2627-33.
Panigrahi AK, Yeaton-Massey A, Bakhtary S, Andrews J, Lyell DJ, Butwick AJ, et al. A Standardized Approach for Transfusion Medicine Support in Patients With Morbidly Adherent Placenta. Anesth Analg. 2017;125(2):603-08. doi: 10.1213/ANE.0000000000002050.
Golyanovsky OV, Dyadyk OO, Oshovsky VI, Heintz NE, Mehedko VV, Kachur OJ. Clinical case of delivery of a pregnant woman with Vasa previa on the background of Placenta previa/accreta. Reprod Women’s Health. 2021;4(49):23-9.
Golyanovsky OV, Goncharenko AO, Kachur OJ. Prevention and therapy of massive obstetric bleeding in cases of placenta percreta 3b. Reprod Women’s Health. 2022;2(57):8-16.