Біоценоз піхви та сучасні підходи до корекції вагінальних дисбіозів (Огляд літератури)

Анотація

У сучасному світі важливо розуміння взаємодії макро- та мікроорганізмів у нормі та під час хвороби. Саме біотоп піхви відіграє надважливу роль в організмі жінки та є віддзеркаленням загального стану її здоров’я. Урогенітальна ендогенна мікрофлора не статична, вона є макропопуляцією, яка постійно змінюється. У цій популяції кількість визначених типів мікроорганізмів коливається у межах змін умов середовища їхнього перебування.
Мікрофлора піхви змінюється протягом різних періодів життя жінки, а саме – перинатального, пізнього неонатального, препубертатного, пубертатного, репродуктивного та постменопаузального, а також менструального циклу, щодоби і щогодини. Здатність коменсальних мікроорганізмів охороняти регіон від вторгнення власної мікрофлори з інших порожнин і мікрофлори статевого партнера є унікальною. Ураховуючи загальну світову тенденцію до зростання поширеності, вірулентності та резистентності мікроорганізмів до традиційних методів антисептичної терапії, а також появу нових видів мікроорганізмів, відзначається стійка тенденція до зростання інфекційної захворюваності, у тому числі на інфекції, що передаються статевим шляхом.
Дисбіозом вважають якісні та кількісні порушення відповідного біотопу нормофлори. Поширеність бактеріального вагінозу згідно з даними офіційної статистики становить 10–35% серед всіх пацієнток з патологічними вагінальними виділеннями. Мінливість вагінального мікробіому широко вивчають у світі, вона залежить від багатьох факторів, а саме – гормонального фону організму жінки, її дієти, особливостей сечовипускання та дефекації, менструацій, гігієнічних процедур та інфекцій.
Однією з ключових ланок патогенезу вагінальних інфекційних захворювань є здатність бактерій утворювати біоплівки, що являють собою мікробні асоціації. Для інфекцій, зумовлених плівкоутворюючими штамами патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, характерні атиповий перебіг, недостатня ефективність антибіотикотерапії та нерідко – перехід у хронічну форму або носійство. Тому розуміння механізмів утворення, структури та регуляції життєдіяльності біоплівок допомагають у вирішенні проблем, які пов’язані зі здоров’ям людини.
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує оцінювати вагінальний мікробіом за критеріями Hay–Ison. Визначення рН секрету піхви також допомагає встановити вид вагінального дисбіозу. Клінічна терапія включає два основних етапи лікування: антисептичні заходи та відновлення власного вагінального мікробіому. Часто ці два етапи терапії проводять одночасно. Також важливе значення має корекція pH вагінального секрету.