Патологія цервікального епітелію у жінок з різними формами безплідності

Анотація

Ненастання вагітності у пари, яка не запобігає заплідненню, протягом 12 міс та більше визначають як безплідність. Цей діагноз є особливим як через соціальну складову, так і внаслідок залучення до нього двох осіб, а також через поліетіологічність. Патологія цервікального епітелію є поширеною серед жінок репродуктивного віку. У пацієнток із безплідністю вона має значення власне як чинник фертильних розладів. Окрім того, існує можливий вплив різних методів лікування патології каналу шийки матки на перебіг вагітності, що настала після лікування.
Мета дослідження: вивчення поширеності цервікальної патології у пацієнток із різними видами безплідності.
Матеріали та методи. Проаналізовано результати рідинної цитології та тестування на вірус папіломи людини (ВПЛ) у 416 жінок, яких було розподілено на чотири групи: до І групи увійшли 108 пацієнток з безплідністю, асоційованою з ановуляцією, до ІІ групи – 101 пацієнтка з трубно-перитонеальною безплідністю, до ІІІ групи – 102 жінки з чоловічим чинником безплідності у шлюбі, до IV групи – 105 жінок, які звернулись для профілактичного обстеження.
Результати. Загальна частота ранніх цервікальних уражень різного ступеня тяжкості вагомо відрізнялась у групах обстежених – від найменшої 25,9% у групі пацієнток з безпліддям, асоційованим з ановуляцією, та 35,2% – у групі жінок, які звернулись для профілактичного обстеження, до 50,9% серед жінок із перитонеальними причинами ненастання вагітності та 52,4% – у групі із чоловічим чинником безплідності.
У двох останніх зазначених групах частота виявлення тяжкого інтраепітеліального ураження (7,8% та 7,9% відповідно) була вищою, ніж в інших групах, де її встановлено на рівні не більше 1,5%. Установлено також більш високу частоту інфікування ВПЛ у групах трубно-перитонеальної безплідності – 68,6%, чоловічої безплідності – 63,4%, тоді як у групі пацієнток з ановуляцією її поширеність була на рівні 35,1%, що не перевищує показник здорових жінок контрольної групи – 25,7%.
Висновки. 1. Пацієнтки з безплідністю перитонеального генезу та із чоловічим чинником безплідності мають більш високу частоту ранніх цервікальних змін (50,9% та 52,9% відповідно), ніж здорові жінки репродуктивного віку (35,2%). 2. У випадках безплідності перитонеального та чоловічого чинників частота інфікування ВПЛ є вищою за частоту виявлених цитологічним методом уражень цервікального епітелію (68,6% та 63,4% відповідно), що дозволяє рекомендувати ВПЛ-тест включити до переліку обов’язкових досліджень під час підготовки до програми допоміжних репродуктивних технологій.