Клінічна ефективність преконцепційної підготовки у жінок з інфекціями, що передаються статевим шляхом, після програми ЕКЗ

Анотація

Мета дослідження: доведення клінічної ефективності преконцепційної підготовки у жінок з інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в анамнезі після проведеної прегравідарної підготовки перед застосуванням циклів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали та методи. Запропоновану нами прегравідарну підготовку проведено 115 жінкам, із них у 56 жінок, які увійшли до І групи й одержували запропоновані нами лікувально-профілактичні заходи, програма ДРТ завершилася вагітністю. Стандартну прегравідарну підготовку проведено 132 жінкам, із них у 55 жінок, які увійшли до ІІ групи й одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи, програма ДРТ завершилася вагітністю.
Був проведений клінічний аналіз перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у 111 жінок з I та ІІ груп. Усі пацієнтки І та ІІ груп мали ІПСШ в анамнезі. Статистичне оброблення результатів досліджень виконано з використанням стандартних програм «Microsoft Excel 5.0» та «Statistica 8.0».
Результати. Загрозу переривання вагітності відзначали значуще рідше у І групі – 6 (10,7 %) пацієнток, ніж у жінок ІІ групи –19 (34,5 %; р<0,001); завмерлу вагітність у жінок І групи фіксували у 3 (5,3 %) випадках проти 6 (10,9 %) випадків у пацієнток ІІ групи; мимовільне переривання у І триместрі вагітності відбулося у 2 (7,1 %) осіб І групи проти 4 (7,3 %) – у ІІ групі. Вагітність була перервана у 5 (8,9 %) вагітних у І групі та у 10 (18,2 %) – у ІІ групі (р<0,05).
Загрозу пізнього аборту у жінок І групи виявляли достовірно рідше, ніж у пацієнток ІІ групи, – 4 (7,8 %) проти 12 (26,7 %) відповідно (р<0,05). Синдром затримки росту плода у вагітних І групи спостерігався достовірно рідше, ніж у вагітних ІІ групи, – 11 (21,6 %) проти 17 (37,8 %) відповідно (р<0,05). Під час кардіотокографії (КТГ) задовільний стан плода визначали у 40 (78,4 %) вагітних І групи, що статистично значуще більше, ніж у ІІ групі – 23 (51,1 %; р<0,05) випадки.
Сумнівні дані нестресового тесту рідше спостерігали у І групі – у 10 (19,6 %) пацієнток проти 15 (33,3 %) вагітних ІІ групи (р<0,05). Патологічні дані КТГ були зареєстровані в 1 (2,0 %) жінки І групи проти 7 (15,6 %) вагітних ІІ групи (р<0,05). Ризик розвитку дистресу у пацієнток І групи становив 13,9 % (95 % СІ: 7,8–20,0), RR=0,5 (95 % СІ: 0,16–0,66; p=0,002), що підтверджує вплив прегравідарного комплексу лікувально-профілактичних заходів на зниження частоти дистресу плода у вагітних І групи.
Передчасні пологи спостерігали у достовірно меншої кількості пацієнток І групи, ніж у ІІ групі (6 (11,7 %) проти 12 (26,7 %) осіб; р<0,05). Стан новонароджених у І групі у 49 (85,9%) випадках був задовільним, а загальний рівень дітей, народжених в асфіксії, зменшився у І групі у 2,5 раза (р<0,05).
Висновки. Патогенетично обґрунтована прегравідарна підготовка та терапія виявились ефективними для настання вагітності за допомогою ДРТ та сприятливого результату вагітності у 48,6 % жінок; для зниження репродуктивних втрат – у 2 рази, загрози переривання вагітності – у 3,2 раза, загрози передчасних пологів – в 1,6 раза, прееклампсії та затримки росту плода – в 1,5 раза і дистресу плода під час пологів – у 2,2 раза.