Аспекти реабілітації репродуктивної функції жінок після ургентних гінекологічних операційних втручань

Анотація

Мета дослідження: оцінювання гормонального гомеостазу та оваріального резерву у жінок репродуктивного віку, які перенесли ургентні гінекологічні операції з приводу симптомокомплексу «гострого живота».
Матеріали та методи. У досліджувану когорту включено 90 жінок віком від 19 до 40 років. До основної групи увійшли 60 жінок, які були оперовані ургентно з приводу позаматкової вагітності (23 особи), апоплексії яєчника (18 пацієнток), ускладненого новоутворення яєчника (19 хворих), а на етапі реабілітації відмовилися від запропонованої гормональної терапії; до контрольної групи – 30 жінок репродуктивного віку без соматичної і гінекологічної патології.
Проведено комплексне дослідження стану репродуктивної системи: ультразвукове (трансвагінальне) обстеження органів малого таза з підрахунком кількості антральних фолікулів, визначення у сироватці крові рівнів естрадіолу, фолікулостимулювального гормону, лютеїнізуючого гормону, пролактину, тиреотропного гормону, індексу вільного тестостерону, антимюллерова гормону (АМГ), рівня 25(ОН)D. Обстеження проводили через 3 і 6 міс після операційного втручання.
Статистичне оброблення результатів виконували з використанням стандартних програм Місrosoft Excel 7.0 та «Statistica 6.0».
Результати. Середній вік пацієнток становив 26,4±3,5 року. До даного операційного втручання у 21 % пацієнток основної групи діагностували передменструальний синдром, дисменорею, аномальні маткові кровотечі, запальні захворювання органів малого таза, новоутворення яєчника. У післяопераційний період переважаючим порушенням менструального циклу (МЦ) було збільшення його тривалості (56,7 % пацієнток). У 63,3 % хворих після ургентних гінекологічних операцій спостерігається нормогонадотропна дисфункція яєчників, яка характеризується ановуляцією, недостатністю лютеїнової фази на тлі порушень оваріального кровотоку. За відсутності гормональної корекції відновлення нормального двофазного МЦ через 6 міс фіксували у 34,2 % обстежених хворих. У 18,3 % пацієнток з овуляторним МЦ недостатність лютеїнової фази характеризується зниженням концентрації прогестерону у сироватці крові на 18–20-й день МЦ та невідповідністю структури ендометрія. Транзиторну гіперпролактинемію виявлено у 15,0 % пацієнток.
Операційна травма яєчника у частини пацієнток призводить до зниження оваріального резерву. Показники АМГ у 61,1 % пацієнток із впливом хірургічних енергій на уражений яєчник були вірогідно зниженими (0,67±0,4 нг/мл) порівняно із контролем (2,1±0,3 нг/мл; р<0,01) до 6-го місяця після операції. Подібна динаміка була відсутня у пацієнток, оперованих з приводу порушеної трубної вагітності. Відновлення двофазного МЦ протягом шестимісячного спостереження встановлено лише у 47,4 % пацієнток з перекрутом ніжки новоутворення яєчника.
У результаті відсутності реабілітаційної комплексної терапії повторні операції з приводу порушеної трубної вагітності констатовано у 13,5 % пацієнток, рецидив апоплексії та/або новоутворення яєчника – у 25,8 % жінок
Висновки. Гостра гінекологічна патологія, яка вимагає негайного операційного втручання, у 21 % пацієнток виникає на тлі існуючих порушень функціонування репродуктивної системи. У 63,3 % жінок після ургентних гінекологічних операцій спостерігається нормогонадотропна дисфункція яєчників, яка характеризувалась ановуляцією, недостатністю лютеїнової фази на тлі порушень оваріального кровотоку. Відсутність реабілітаційної комплексної терапії зумовлює рецидиви гострої гінекологічної патології у 13,5–25,8 % оперованих жінок.