Тактика ведення вагітності, пологів та післяпологового періоду у пацієнток пізнього репродуктивного віку з вагітністю, яка настала за допомогою допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

Мета дослідження: зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок пізнього репродуктивного віку, вагітність яких настала за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали та методи. Обстежено 150 жінок пізнього репродуктивного віку з одноплідною вагітністю у головному передлежанні плода, які народжували вперше, без тяжкої соматичної та гінекологічної патології і вад розвитку плода. Усіх пацієнток рандомним методом було розподілено на три групи: основна група (50 вагітних після програми ДРТ (n1), яким застосовували сформований алгоритм – діагностика, профілактика і терапія гестаційної анемії, діагностика та профілактика інтранатальних ускладнень, профілактика пролонгованої вагітності, профілактика геморагічних ускладнень, скринінг, профілактика і терапія перинатальних психологічних порушень); група порівняння (50 пацієнток з ДРТ-вагітністю, n2), контрольна група (50 пацієнток зі спонтанною вагітністю, n3).
Вагітність, пологи та післяпологовий період у пацієнток групи порівняння та контрольної групи вели відповідно до наказів МОЗ України. Усім жінкам проведено повне клініко-лабораторне обстеження під час вагітності, пологів та у післяпологовий період та вивчення рівня тривожності, якості сну та оцінювання розвитку післяпологової депресії.
Результати. З прогресуванням вагітності відсоток пацієнток із діагнозом гестаційної анемії суттєво знизився в основній групі та становив 2,0% проти 30,0% у групі порівняння та 18,0% – у контрольній груп (р1,2;р1,3<0,05). У післяпологовий період частота анемій також була значно нижчою в основній групі, ніж у групі порівняння та контрольній групі.
Індукцію пологів у терміні 40–41 тиж провели 26% пацієнток групи порівняння та 14% – контрольної групи, у цьому самому терміні 20% пацієнток основної групи за відсутності спонтанного початку регулярної пологової діяльності було виконано плановий кесарів розтин. Достовірної різниці між частотою нормальних пологів та кесарева розтину в основній групі та групі порівняння не встановлено, проте екстенсивна частота ургентного кесарева розтину була суттєво нижчою в основній групі та становила 52% проти 83,3% у групі порівняння та 86,7% – у контрольній групі (р1,2;р1,3<0,05).
Середній об’єм крововтрати в основній групі був достовірно менший, ніж у групі порівняння, – 300,0 (250,0; 642,5) мл проти 690,0 (300,0; 800,0) мл (р1,2<0,001) та суттєво не відрізнявся від цього показника у контрольній групі – 300,0 (250,0; 600,0) мл. Середні об’єми крововтрати окремо під час вагінальних пологів та кесарева розтину в основній групі також були значуще нижчими, ніж у групі порівняння, та становили 250,0 (200,0; 280,0) мл проти 300,0 (255,0; 350,0) мл (р1,2=0,004) та 650,0 (610,0; 740,0) мл проти 750,0 (700,0; 800,0) мл (р1,2=0,01) відповідно.
З прогресуванням вагітності пацієнтки групи порівняння та контрольної групи були більш схильними до проявів високої тривожності та порушень сну. Для пацієнток групи порівняння, на відміну від жінок основної групи, було притаманне істотне збільшення часу, потрібного для засинання, підвищення частоти прокидань протягом ночі, жінки частіше потребували снодійні препарати та скаржилися на надмірну сонливість протягом дня і відповідно мали значно нижчі показники суб’єктивного оцінювання якості сну. У терміні 35–37 тиж вагітності частка пацієнток із високими рівнями реактивної та особистісної тривожності була значно нижчою в основній групі, ніж у групі порівняння (28,0% проти 66,0% та 14,0% проти 52,0% відповідно; р1,2<0,05).
Одразу після пологів рівні як реактивної, так і особистісної тривожності дещо знизилися в усіх групах дослідження, проте достовірність різниць залишилася сталою. Частка пацієнток із помірним ризиком розвитку постнатальної депресії становила 16% в основній групі, 36% – у групі порівняння (р1,2<0,05) та 20% – у контрольній групі. Через 6–8 тиж після пологів на фоні набуття необхідного досвіду спостерігається помірне покращення якості сну та суттєве зниження рівнів тривожності в усіх групах дослідження. Частка пацієнток із помірним ризиком розвитку депресії у цьому терміні залишалася нижчою в основній групі, ніж у групі порівняння (12% проти 38%; р1,2<0,05), у контрольній групі цей показник становив 18%.
Висновки. У ході дослідження доведена доцільність, ефективність та безпечність сформованого лікувально-діагностичного алгоритму профілактики акушерських та перинатальних ускладнень у пацієнток пізнього репродуктивного віку, у яких вагітність настала після застосування ДРТ.