Профілактика рецидивів міоми матки після консервативної міомектомії
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Мета дослідження: проведення порівняльного аналізу ефективності й переносимості антигестагенів (міфепристон) й агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону (аГнРГ) у складі ад’ювантної терапії для профілактики рецидивів міоми матки після консервативної міомектомії у жінок репродуктивного віку.
Матеріали та методи. У дослідження включено 99 пацієнток репродуктивного віку (19–42 роки) з діагностованою міомою матки. Жінок розподілили на три групи (по n=33), які балансувались за віком та кількістю міоматозних вузлів.
Пацієнткам 1-ї групи з 8-го дня після хірургічного лікування призначали антигестаген міфепристон у дозі 50 мг щоденно протягом 4 міс, 2-ї групи – аГнРГ (трипторелін) по 3,75 мг внутрішньом’язово 1 раз у 28 днів протягом 6 міс. До 3-ї, контрольної, групи увійшли жінки, які мали протипоказання до ад’ювантної терапії або відмовились вживати гормональні препарати.
Вплив лікування на розмір матки вивчали за даними ультразвукового дослідження на 8-й день, через 1 і 4 міс після операції, контроль рецидиву – 1 раз на 3 міс протягом 3 років після неї. Факт рецидиву міоми констатували за появи, як мінімум, одного міоматозного вузла понад 1 см у діаметрі.
Результати. З другого місяця терапії у 78,8% пацієнток 2-ї групи відзначено симптоми естрогендефіцитних станів. У пацієнток 1-ї групи незначні побічні ефекти зареєстровані тільки у 15,1%, 3-ї групи – у 3–6% (р<0,05). Після завершення терапії менструальний цикл відновився у середньому через 3,3±1,5 тиж у 1-й і через 6,2±1 тиж у 2-й групах пацієнток. У групі контролю менструації відбувались щомісячно у всіх жінок.
Через 1 міс після хірургічного лікування, порівняно з 8-м днем, в усіх трьох групах об’єм матки зменшився у середньому на 14±2%, через 4 міс подальше зменшення спостерігалось тільки у 1-й і 2-й групах, у групі контролю показники залишались такими, як і в перший місяць після операції.
Протягом першого року після консервативної міомектомії у пацієнток 1-ї та 2-ї груп рецидивів міоми не відзначено, у подальшому кумулятивний ризик був практично однаковий і через 24 міс становив 12,5±5,2% і 13,7±8% відповідно. Кумулятивна частота рецидиву у 3-й групі становила 9,1±5,6% через 6 міс, 33±8,1% – через 12 міс і 41,6±9,2% – через 24 міс. Найчастіше вагітність наставала в інтервалі від 1 до 1,5 року після операції, середній інтервал між операцією і заплідненням дорівнював 13,7±5 міс.
Заключення. Ад’ювантна терапія міфепристоном або аГнРГ після консервативної міомектомії приводить до зниження ризику виникнення рецидиву рівною мірою – у 4,25 раза. Кумулятивна частота рецидиву міоми за 3 роки після операції найнижча у групі жінок, які вживали міфепристон, найвища – у пацієнток без ад’ювантної терапії.
При схожій ефективності з агоністами ГнРГ препарат антипрогестинового ряду відрізняється меншою кількістю побічних ефектів і хорошою переносимістю, більш швидким відновленням менструальної функції, оборотністю гормональних показників і зменшенням об’єму матки. Тому з метою відновлення репродуктивної функції і профілактики ранніх рецидивів міоми матки жінкам після консервативної міомектомії можна рекомендувати проведення ад’ювантної терапії антипрогестинами або агоністами ГнРГ, вибір якої має бути диференційованим та індивідуальним.
Блок інформації про статтю
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Tatarchuk TF, Kosey NV, Mogilevsky DM et al. Modern aspects of organ-preserving therapy for uterine leiomyoma. Women’s reproductive health. 2006;25(1):123-9.
Baird DD, Harmon QE, Upson K et al. A prospective, ultrasound-based study to evaluate risk factors for uterine fbroid incidence and growth: methods and resultsof Recruitment. J. Womens Health. 2015; 24(11):907-15.
Zalizniak VO, Barkovsky DE. Modern views on the treatment of uterine fibroids: a textbook. Zaporozhye State Medical University; 2010. 115 p.
Mitichkin AE, Dobrokhotova YE, Ivannikov NY, Dimitrova VI, Slyusareva OA et al. Reproductive outcomes after surgical treatment of uterine fibroids. Medical advice. 2019;7:110-18.
Yi YX, Zhang W, Guo WR et al. Meta-analysis: the comparison of clinical results between vaginal and laparoscopic myomectomy. Archives of Gynecol, and Obstet. 2011; 283(6):1275-89.
Marsh EE, Ekpo GE, Cardozo ER et al. Racial differences in fibroid prevalence and ultrasound findings in asymptomatic young women (18-30 years old): a pilot study. Fertil Ster. 2013; 99(7):1951-7.
Lebedev VA, Davydov AI, Pashkov VM. Controversial and unresolved issues of treatment and prevention of uterine fibroids in patients of the reproductive period. Difficult patient. 2013;11(8-9):14-9.
Potapov VO, Medvedev MV, Donska YuV, Ruban NK. Prediction of recurrences of uterine leiomyomas and the effectiveness of new methods of organ-preserving treatment. Medical perspectives. 2012;17(4):44-8.
Vasilchenko NN, Firichenko VN. Treatment of patients with uterine fibroids and its effectiveness. Obstetrics and gynecology. 2015; 2: 7-10.
Babaeva NA, Ashrafyan LA, Antonova IB, Aleshikova OI, Ivashina SV. The role of hormonal disorders in the carcinogenesis of tumors of the female reproductive system. Obstetrics and gynecology: news, opinions, training. 2017; 1:76-82.
Medvedev MV. Immunological assessment of myoma tissue and myometry in patients with leiomyoma of the uterus with hypotension, hyperestrogenic masses, supplemented with different schemes for the treatment of analogs to gonadotropin-releasing hormone. Morphology. 2012; 6(1):43-9.
Lebedeva YA, Troik EB, Molchanov OL, Fedotov YN. Possibilities of using antigestagenic therapy in medical practice. Journal of Obstetric and Women’s Diseases. 2019; 68(2):51-8.