Особливості перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду на тлі застосування допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

Мета дослідження: встановлення особливостей перебігу вагітності та пологів після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ); проведення стратифікації ризиків у даного контингенту вагітних, визначення підгрупи високого ризику серед вагітних після використання ДРТ та формування можливих профілактичних підходів для цих категорій пацієнток.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 3450 історій вагітності та пологів, які відбулися протягом 2018–2020 рр. Критерії включення: перші одноплідні пологи у головному передлежанні без критичних вроджених вад розвитку у плода і тяжких соматичних патологій у вагітних у віці 18–45 років. Сформовано дві групи: спонтанної вагітності (3137 історій) та вагітності після застосування ДРТ (313 історій), які, згідно з віковим фактором, були поділені на підгрупи активного (2686 та 159 історій відповідно) та пізнього репродуктивного віку – ПРВ (451 та 154 історії відповідно).
Для статистичного аналізу обраховували відношення шансів (ВШ) та 95% довірчий інтервал (ДІ). Для оцінювання значущості різниці у пропорціях використовували критерій χ-квадрат. Рівень статистичної значущості дорівнював р<0,05.
Результати. Частота нормальних пологів у підгрупі ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ становила 38,8%, і була майже у 2 рази нижче, ніж у підгрупі спонтанної вагітності у жінок ПРВ (65,5%; р<0,05). Пацієнтки ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ (28,5%) мали у два рази вищі шанси на індукцію пологів порівняно з підгрупою спонтанної вагітності (14,3%; p<0,05). Частота кесарева розтину становила 51,1% у підгрупі ДРТ порівняно з 27% у підгрупі спонтанної вагітності (p<0,05). У підгрупі ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ вірогідність кесарева розтину була в 1,7 раза вищою, ніж у підгрупі активного репродуктивного віку з вагітністю після застосування ДРТ. Ризики розвитку масивних акушерських кровотеч у пацієнток ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ були в 5,5 раза вищими, ніж у пацієнток зі спонтанною вагітністю (p<0,05) та у 2,8 раза вищими, ніж у пацієнток активного репродуктивного віку з вагітністю після застосування ДРТ.
Частка нормальних індукованих пологів у групі ДРТ у жінок віком до 35 років становила 51,7%, натомість у підгрупі пацієнток ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ цей показник знизився до 23,5%. Частота невдалої індукції пологів у пацієнток ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ становила 19,6%, частота кесарева розтину за індукованих пологів у підгрупі ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ – 70,6%. Вірогідність розвитку масивної акушерської кровотечі під час індукованих пологів у пацієнток ПРВ з вагітністю після застосування ДРТ була у 5 раз вищою, ніж за спонтанної вагітності у цій віковій підгрупі (ВШ 5,05; 95% ДІ: 0,94–27,05) та у 6,8 раза вищою, ніж у підгрупі активного репродуктивного віку з вагітністю після застосування ДРТ (ВШ 6,84; 95% ДІ: 2,2–21,24). Новонароджені з групи ДРТ на тлі індукованих пологів мали у 2,8 раза більші ризики щодо потреби у первинній реанімації новонароджених.
Заключення. Вагітність та пологи після ДРТ характеризувалися більш високою частотою передчасних пологів, кесарева розтину, асистованих вагінальних пологів та масивної акушерської кровотечі. Частота ускладнень достовірно підвищувалась у пізньому репродуктивному віці.
Для пацієнток з вагітністю після застосування ДРТ доцільними є ведення пологів із застосуванням постійного моніторингу за допомогою кардіотокографії, своєчасна корекція порушень пологової діяльності відповідно до даних партограми, застосування сучасних дієвих алгоритмів профілактики акушерських кровотеч. Для вагітних пізнього репродуктивного віку після застосування ДРТ у разі відсутності самостійного початку регулярної пологової діяльності рекомендуємо розглянути можливість планового кесарева розтину у терміні 40–41 тиж гестації.