Антифосфоліпідні антитіла та їхня роль у розвитку плацентарної дисфункції
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Мета дослідження: оцінювання спектра та діагностичного значення антифосфоліпідних антитіл (АФА) в умовах розвитку плацентарної дисфункції.
Матеріали та методи. Проведено дослідження спектра АФА у 122 пацієнток із плацентарною дисфункцією у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. До контрольної групи увійшли 64 практично здорові жінки у ІІ та ІІІ триместрах вагітності із фізіологічним перебігом гестації та без обтяженого репродуктивного та соматичного анамнезу.
Результати. Загальна частота виявлення криторіальних АФА у групі жінок із плацентарною дисфункцією становила 46,7%, водночас у жінок із фізіологічним перебігом вагітності не було виявлено жодного випадку позитивної серологічної реакції на вміст АФА. Кількість пацієнток із високими та середніми титрами IgG та IgM (криторіальні АФА) була невисокою – 11,5%. Некритеріальні АФА (антифосфатидилетаноламінові та антифосфатидилсеринові антитіла класу IgM та IgG) частіше визначали у низьких та середніх титрах у пацієнток з плацентарною дисфункцією без виражених гемодинамічних змін та виявлені у 36,9% випадків.
У більшості пацієнток із циркуляцією антитіл до кардіоліпіну та β2-глікопротеїну-1 (21 (17,2%) особа) відзначали низькі (до 20 ОД/мл) рівні АФА. Медіанний рівень АФА у пацієнток із плацента-асоційованими ускладненнями на фоні плацентарної дисфункції – 28,5 (18,1) був вищим порівняно із таким у пацієнток без цих ускладнень – 18,6 (7,4) (Р<0,01).
Заключення. Циркуляція АФА у кровотоці у матері має важливе значення для прогнозування розвитку плацентарної дисфункції, ступеня її тяжкості. Підвищення концентрації циркулюючих АФА у сироватці крові матері корелює з частотою тяжких форм, термінами появи плацентарної дисфункції та розвитком плацента-асоційованих ускладнень вагітності.
При плацентарній дисфункції спектр АФА включає вовчаковий антикоагулянт, антитіла до кардіоліпіну, фосфатидилсерину та фосфатидилетаноламіну. Їхнє виявлення підвищує ефективність діагностики антифосфоліпідного синдрому.
Блок інформації про статтю
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Zhuk S. І., Us І.V. Screening coagulation tests in normal pregnancy. Women’s health. 2020; 4 (150): 58-60.
Zhuk S. І., Us І.V. Atamanchuk І.М. Thrombophilia and miscarriage: a modern vision of the problem. Health of Ukraine. 2012; 4 (8): 28.
Kravchenko EN, Goncharova A.A., Kuklina L. V. Features of the anamnesis and outcomes of pregnancy in women with antiphospholipid syndrome depending on the methods of its correction. Journal of Obstetrics and Gynecology. 2020; 69 (2): 23-32.
Kraevaya EE, Dolgushina NV, Menzhinskaya IV, Shpilyuk MA, Beznoshchenko OS, Krechetova LV Results of assisted reproductive technology programs in patients with persistence of antiphosphoipin antibodies. Obstetrics and gynecology. 2020;4.97-103.
Kuzmina I.Yu., Kuzmina O.A. The role of the hemostasis system in the pathogenesis of placental dysfunction. International Medical Journal. 2016; 3:29-31.
Menzhinskaya I.V., Vanko L.V. Antiphospholipid antibodies as diagnostic markers of obstetric antiphospholipid syndrome. Obstetrics and gynecology. 2019;2:5-12.
Strizhakov AN, Timokhina EV, Ignatko IV, Belotserkovtseva LD. Pathophysiology of the fetus and placenta. Moscow: GEOTAR-Media; 2015. 176 p.
Alijotas-Reig J., Ferrer-Oliveras R., Ruffatti A., Tincani A., Lefkou E., Bertero M. T. et al. The European Registry on Obstetric Antiphospholipid Sendrome (EUROAPS): a survey of 247 Consecutive cases. Autoimun. Rev. 2015; 14(5): 387–95.
Gardiner C., Hills J., Machin S.J., Cohen H. Diagnosis of antiphosholipid syndrome in routine clinical practice. Lupus. 2013; 22(1):18-25.