Аналіз соматичного та репродуктивного анамнезу пацієнток із прогнозованою слабкою відповіддю яєчників на стимуляцію гонадотропінами

Анотація

Мета дослідження: проведення клініко-статистичного аналізу соматичного та репродуктивного анамнезу у жінок із безпліддям та прогнозованою слабкою відповіддю яєчників на стимуляцію різними гонадотропінами.
Матеріали та методи. Обстежено 140 пацієнток із безпліддям віком від 21 до 42 років з підвищеним ризиком слабкої відповіді. До І групи увійшли 75 жінок, які отримували у стимульованих циклах гонадотропіни людського гіпофізарного походження, до ІІ групи – 65 хворих, які отримували у стимульованих циклах гонадотропіни рекомбінантного походження.
Аналіз анамнестичних даних включав оцінювання менструального циклу (вік настання менархе, характер, тривалість, регулярність), характеристику репродуктивної функції (кількість, особливості перебігу та наслідки вагітностей), гінекологічні захворювання, проведене консервативне та оперативне лікування безпліддя та його результативність. Проаналізовано соматичну патологію у жінок. Оброблення даних проводили з використанням програмного пакета Stat Soft Statistica 8.0.
Результати. Середній вік пацієнток у І групі становив 36,4±3,6 року, у ІІ групі – 35,6±2,5 року. Нормальний менструальний цикл був у 89,3% жінок І групи та 92,3% – ІІ групи. Розлади менструального циклу за типом олігоменореї спостерігали у 8 (10,7%) та 5 пацієнток (7,7%) відповідно. Первинне безпліддя діагностовано у 21 (28,0%) хворої у І групі та у 18 (27,0%) – у ІІ групі, вторинне – у 54 (72,0%) та 47 (72,3%) жінок відповідно.
Середня тривалість первинного безпліддя становила 6,2±2,1 року, вторинного – 5,8±3,8 року. В анамнезі артифіціальний аборт встановлено у 17 (22,7%) та 14 (21,5%) випадках, мимовільний аборт і вагітність, що не розвивається до 12 тиж, спостерігалися з однаковою частотою – 18 (24,0%) та 15 (22,0%) випадків відповідно, ектопічна трубна вагітність – 9 (12,0%) та 7 (10,7%) випадків.
Частота недостатньої функції яєчників становила 49 (65,3%) та 42 (64,6%) випадки відповідно по групах; вона проявлялася хронічною ановуляцією у 89 жінок обох груп, що становило 63,5% хворих, та недостатністю жовтого тіла – 38 (27,1%) обстежених жінок. Запальні захворювання органів малого таза виявлено у 41 (54,6%) та 36 (55,4%) пацієнток, зовнішній генітальний ендометріоз – у 22 (29,3%) та 17 (26,1%) жінок відповідно.
Резекція яєчників виконана у 21 (28,0%) хворої І групи та у 16 (24,6%) – ІІ групи, показанням до якої у 57,1% та 56,3% відповідно був рецидивний перебіг зовнішнього генітального ендометріозу з утворенням ендометріоїдних кіст. Патологічні зміни ендометрія виявлено у 39 (52,0%) та 31 (47,7%) хворої І та ІІ груп відповідно, серед яких у 14 (18,6%) та 11 (16,9%) хворих відзначено наявність поліпів, в 11 (14,7%) та 9 (13,8%) – хронічного ендометриту.
Заключення. Отже, сприятливими факторами для розвитку слабкої відповіді у програмах екстракорпорального запліднення був пізній репродуктивний вік, висока частота оперативних втручань на органах малого таза і, як результат, зміна кровообігу кіркового шару яєчників, зменшення об’єму строми та редукція фолікулярного запасу.
За основними клініко-анамнестичними характеристиками достовірних відмінностей між пацієнтками, які отримували у стимульованих циклах гонадотропіни людського гіпофізарного або рекомбінантного походження, виявлено не було.