Тактика ведення дуже ранніх передчасних пологів

Анотація

Мета дослідження: визначення особливостей тактики ведення дуже ранніх передчасних пологів залежно від терміну гестації з оцінюванням перинатальних наслідків.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 166 жінок репродуктивного віку з дуже ранніми передчасними пологами (ДРПП) у термінах 22–27 тиж гестації. Пацієнток розподілено на дві групи залежно від критеріїв живородіння: 1-а група – 79 жінок, пологи у яких розцінювали як пізній викидень (ретроспективне дослідження); 2-а група – 87 жінок, у яких пологи відбулися як дуже ранні передчасні (проспективне дослідження). Критерії виключення: вроджені вади розвитку плода.
Усім жінкам проводили комплексне обстеження із застосуванням клінічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження.
Результати. Основними ускладненнями гестації у вагітних обох груп у ІІ триместрі стали загроза переривання вагітності та плацентарна дисфункція (ПД), що призвело до розвитку затримки росту плода (ЗРП) в обох групах (66% – у 1-й групі, 63% – у 2-й групі). Наявність ПД при ДРПП підтверджено гістологічно у 68% і 72% випадків відповідно у кожній групі роділь.
Вагінальні пологи відбулися у 55 (69,6%) пацієнток 1-ї групи і у 26 (29,9%) жінок 2-ї групи. Показання до кесарева розтину (КР) у 1-й групі переважно були з боку матері (75%), у 2-й групі цей показник становив 27,8%, з боку плода – 4,9% (ПД), поєднані показання – 65,6% (глибока недоношеність). Розширення показань до КР при ДРПП на 41% привело до зниження перинатальної смертності в 1,5 разу (р<0,05). У післяпологовий період у пацієнток обох груп відзначено зниження частоти гнійно-септичних ускладнень на фоні проведеного профілактичного лікування з 13,9% (1-а група) до 4,6% (2-а група) (р<0,05).
Під час аналізу перинатальної смертності найвищі показники відзначено у термінах гестації 22–24 тиж, при цьому вони нижчі в 1,5 разу у 25 тиж і у 3,5 разу – у 26–27 тиж. У ході дослідження встановлено, що метод розродження не впливав на перинатальні результати у 22–25 тиж, але у термінах 26–27 тиж виживаність дітей, народжених шляхом КР, вища на 10%, ніж при самовільних пологах (р<0,05).
Розширення показань щодо проведення профілактики респіраторного дистрес-синдрому плода з 22 тиж у 2-й групі (у 1-й групі не проводили) на 10,7% привело до збільшення виживаності дітей з екстремально низькою масою тіла на 11% (р<0,05).
Заключення. У разі загрози ДРПП вибір тактики ведення пологів визначається терміном гестації, станом здоров’я матері та плода, ступенем готовності пологових шляхів до розродження. Передчасний термін пологів не є показанням до КР, за винятком наявності конкретних акушерських показань, але проведення абдомінального розродження можливе на ранніх термінах вагітності (22–25 тиж).
Неоднозначними залишаються питання до застосування інструментальної допомоги при розродженні, визначення гестаційних термінів початку проведення профілактики респіраторного дистрес-синдрому глюкокортикоїдами, необхідності використання токолізу. Правильне визначення тактики ведення жінок, які народять передчасно, дозволить вчасно здійснити заходи, що спрямовані на покращання результатів для матері і новонародженого та можуть мати прогностичний характер.