Профілактика розвитку перитонеальних тазових спайок у жінок репродуктивного віку
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Мета дослідження: профілактика розвитку перитонеальних тазових спайок у жінок репродуктивного віку у післяопераційний період.
Матеріали та методи. Обстежено 132 жінки з трубно-перитонеальним безпліддям: І група – основна (n=68) та ІІ група – порівняння (n=64). У післяопераційний період пацієнтки основної групи отримували лікувально-профілактичні заходи згідно з розробленим підходом (введення інтраопераційно протиспайкового розсмоктувального гелю 50 мл та препарат тіотриазоліну по 1 супозиторію ректально з першого дня після операції протягом 14 днів), а групи порівняння – згідно з традиційним. Тридцять здорових жінок увійшли до контрольної групи.
У крові визначали рівні фібриногену, продуктів деградації фібриногену/фібрину (ПДФ), білковозв’язаного гідроксипроліну (БЗГ) та вільного гідроксипроліну (ВГ). Оцінювання больового синдрому проводили за 10-бальною шкалою.
Результати. У післяопераційний період виявлено підвищення рівнів фібриногену та ПДФ у плазмі крові всіх обстежених жінок. Однак в основній групі концентрація ПДФ з 4-ї години після втручання була достовірно вищою (5,31±0,24 мг/л) за таку у групі порівняння (4,53±0,17 мг/л). Вміст БЗГ у сироватці крові у групі порівняння достовірно зріс через 12 год після операції з максимумом через 24 год та збереженням концентрації в 1,9 разу вище через 3 доби (p<0,05). Рівень ВГ в основній групі був суттєво вищий (в 1,4–1,6 разу) за такий у групі порівняння.
Протягом післяопераційного періоду відзначено підвищення фібринолітичної спроможності перитонеальної рідини (p<0,05). Період гіперемії у ІІ групі тривав у 2 рази більше часу, ніж у І групі. Також ІІ група переважає за кількістю пацієнток з гіпертермією більше 3 діб – 10 (15,6%) порівняно з І групою – 4 (5,8%) пацієнтки. За тривалістю перебування у стаціонарі переважає ІІ група – 3,1 % порівняно з І групою – 1,9 %.
Оперовані пацієнтки з І групи оцінювали післяопераційний больовий синдром у середньому на 1,8 бала (p=0,00), з ІІ групи – на 3,6 бала (p=0,06). Для знеболювання використовували синтетичні опіоїдні аналгетики та нестероїдні протизапальні засоби, які вводили внутрішньом’язово. Оперованим з ІІ групи знадобилась більша кількість ін’єкцій препаратів у розрахунку на одну хвору.
Заключення. Запропонований спосіб є ефективним, патогенетично обґрунтованим і може бути використаний як патогенетична профілактика спайкового процесу у жінок репродуктивного віку.
Блок інформації про статтю
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Zaliznyak V.O. Inflammatory diseases of the female genital organs: a textbook for independent work of students of V-VI courses of the medical faculty and interns of obstetricians and gynecologists. Zaporizhzhia: ZSMU; 2015. 95 р.
Moris D, Chakedis J, Rahnemai-Azar A.A. et al Postoperative Abdominal Adhesions: Clinical Significance and Advances in Prevention and Management. J Gastrointest Surg. 2017;21(10):1713-22.
Saed G.M., Fletcher N.M., Diamond M.P. The Creation of a Model for Ex Vivo Development of Postoperative Adhesions. Reprod Sci. 2016;23(5):610-2.
Tabibian N., Swehli E., Boyd A., Umbreen A., Tabibian J.H. Abdominal adhesions: A practical review of an often overlooked entity. Ann. Med. Surg. 2017;31(15):9-13.
Kawanishi K., Yamato M., Sakiyama R. Peritoneal cell sheets composed of mesothelial cells and fibroblasts prevent intra-abdominal adhesion formation in a rat model. J. Tissue Eng. Regen. Med. 2016;10 (10):855-66.
World Health Organization (WHO). International Classification of Diseases, 11th Revision (ICD-11). Geneva: WHO; 2018.
Volyanskaya A.G. Pathogenetic grounding of adhesion prevention during gynecological operations in women of reproductive age (clinical-experimental study) [dissertation].Kyiv; 2016. 21 p.
Alekseev A.A., Sulima A.N. Modern representation about the etiology and pathogenesis of the adhesive process in the small pelvis in women of reproductive age. Medical Bulletin of the South of Russia. 2015; р.4-14.
Auzhanov D.B., Aimagambetov M.Zh., Bulegenov T.A., Omarov N.B. Adhesions of the abdominal cavity and its complications: a review of the literature. MEDICINE (Almaty). 2017;7(181):27-34.
Barulin A.E., Kurushina O.V., Dumtsev V.V. Modern approaches to the treatment of chronic pelvic pain. RMJ. 2016;13:847-51.
Zhura A.V., Tretyak S.I., Khryshchanovich V.Y., Makarevich Zh.A. Experimental model of peritoneal adhesions. Experimental surgery. 2017;25(4):333-39.
Khashukoeva A.Z., Savchenko T.N. [et al] Pelvic inflammatory disease: differential therapy. Medical mente. 2015; 1: 41-4.
Çim N, Elçi E, Güneş Elçi G, Almal N, Yıldızhan R. Are the skin scar characteristics and closure of the parietal peritoneum associated with pelvic adhesions. Turk J Obstet Gynecol. 2018;15(1):28-32.
Zhidkov S.A., Korik V.E., Zhidkov A.S., Orsich E.O. Assessment of the severity of the adhesive process. Young scientist. 2016;114(10):483-6.
Kononov S.N., Shklyar A.A., Kozachenko A.V., Adamyan L.V. Formation of adhesions in endometriosis and ways of their prevention (literature review). Reproduction problems. 2015;21(2):82-7.
Medvedev M.V. Adhesion process in gynecology. Woman’s health. 2015;3(99):42-6.
Domoratsky A.E., Krylyuk V.O., Pavlenko A.I., Pyatkovskaya N.V., Sozansky V.V. Adhesive disease: the current state of the problem. Acute and urgent conditions in the doctor’s practice. 2016;3-4 (60-61):19-26.