Характеристика фенотипів (клінічних варіантів) синдрому полікістозних яєчників у жінок репродуктивного віку

Анотація

Мета дослідження: на підставі комплексного обстеження жінок репродуктивного віку встановити частоту фенотипів (клінічних варіантів) синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ).
Матеріали та методи. Обстежено 34 пацієнтки (основна група), які звернулися з приводу порушення менструального циклу та/або дерматопатій за рекомендацією дерматолога. Контрольна група представлена 30 жінками без гінекологічної та соматичної патології. Середній вік жінок основної групи становив 26,4±0,9 року та 29,1±0,9 року у групі контролю (р>0,05). Вік жінок у групах дослідження знаходився у межах 18–35 років.
Пацієнткам проведено комплексне обстеження з оцінюванням вираженості гірсутизму та тяжкості перебігу акне, а також визначено індекс маси тіла. Усім жінкам виконано ультразвукове дослідження у динаміці та кількісне оцінювання концентрації гормонів у плазмі крові, а саме – кортизолу, тиреотропного гормону, пролактину, вільного тестостерону та його індексу, андростендіону, дегідроепіандростерону сульфату, 17-α-ОН-прогестерону, глобуліну, який зв’язує статеві гормони. Варіаційно-статистичне оброблення результатів здійснювали з використанням програми «STATISTICA 13».
Результати. За даними проведеного дослідження виявлено, що у 73,5% жінок діагностовано порушення менструального циклу, а у 52,9% – безпліддя. Акне і гірсутизм у кожної третьої жінки мали поєднаний характер та діагностовані у 47,1% та 41,2% жінок відповідно. У 94,1% пацієнток встановлені ехографічні ознаки полікістозу яєчників відповідно до критеріїв діагностики СПКЯ, а у 88,2% – ановуляція. За даними лабораторних досліджень, гіперандрогенія встановлена у 55,9%, що підтверджується статистично достовірним (р < 0,05) переважанням в основній групі порівняно з групою контролю рівнів андростендіону, вільного тестостерону та його індексу.
Крім того, слід відзначити і статистично достовірно (р<0,05) вищі рівні 17-α-ОН-прогестерону та пролактину в основній групі, однак їхні показники знаходились у межах референтних значень норми. Аналізуючи частоту фенотипів (клінічних варіантів) СПКЯ, встановлено, що фенотип А (класичний) виявлено у 32,4% пацієнток, фенотип В (неповний класичний) діагностовано у 14,7%, а фенотип С (овуляторний) – лише у 8,8%. Найчастіше, а саме у 15 (44,1%) жінок із СПКЯ, виявляли фенотип D (неандрогенний).
Заключення. Результати проведеного дослідження свідчать, що у жінок із СПКЯ клінічна симптоматика характеризується менструальною дисфункцією (73,5%), безпліддям (52,9%) та дерматопатіями, а саме – акне (47,1%) і гірсутизмом (41,2%). За даними лабораторних досліджень, гіперадрогенія встановлена у 55,9%, що підтверджується статистично достовірним (р < 0,05) переважанням в основній групі порівняно з групою контролю рівня андростендіону, вільного тестостерону та його індексу.
Серед клінічних варіантів СПКЯ найчастіше діагностовано неандрогенний фенотип (фенотип D), частота якого становила 44,1%. Класичний (фенотип А) та неповний класичний (фенотип В) встановлено у 32,4% та 14,7% жінок відповідно. Слід зазначити, що лише у 8,8% жінок з СПКЯ діагностовано фенотип С (овуляторний).