Динаміка показників функціонування системи мати–плацента–плід у вагітних з інфекціями, що передаються статевим шляхом, в анамнезі

Анотація

Мета дослідження: аналіз динаміки функціональних та лабораторних показників системи мати–плацента–плід у вагітних із інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в анамнезі після проведеної прегравідарної підготовки перед циклами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали та методи. Проведено аналіз функціонування системи мати–плацента–плід у 200 вагітних з ІПСШ в анамнезі після застосування ДРТ. До I (основної) групи увійшли 100 вагітних, яким проведено прегравідарну підготовку перед циклом ДРТ, акушерське та перинатальне супроводження і розродження відповідно до розроблених нами медико-організаційних алгоритмів, прогностичної методики та лікувально-профілактичних схем; до ІІ групи – 100 вагітних, які одержували загальноприйняті прогностичні та лікувально-профілактичні препарати.
До контрольної групи включено 100 практично здорових вагітних зі сприятливим репродуктивним анамнезом і неускладненим перебігом цієї вагітності.
Статистичне оброблення результатів досліджень проведено з використанням стандартних програм Microsoft Excel 5.0 та Statistica 8.0.
Результати. У I триместрі гестації у вагітних І групи вірогідно рідше (р<0,05) діагностували гіпоплазію хоріона (23,0%) та стовщення “decidua basalis” (32,0%) проти 39,0% та 51,0% відповідно у ІІ групі. Підвищений тонус міометрія (особливо у місці розташування хоріона) відзначено у 16,0% жінок I групи проти 26,0% у ІІ групі (р<0,05).
Протягом II триместра встановлено помірне потовщення плаценти з посиленням дифузної гіперехогенності у 35,0% вагітних I групи та у 48,0% – IІ групи; гіпертрофія плаценти у 14,0% та 18,0% випадків відповідно супроводжувалась ознаками багатоводдя. Привертає до себе увагу вірогідне (р<0,05) зменшення кількості випадків гіпоплазії плаценти серед жінок I групи (17,0%) проти 26,0% у IІ групі. У III триместрі гестації встановлено значне зменшення кількості випадків гіпоплазії та деструктивних змін плаценти (у 3 рази) серед жінок I групи проти вагітних IІ групи (р<0,05).
У 14,0% випадків у I групі вагітних фіксували маловоддя, а у 15,0% – ультразвукові ознаки пізньої затримки росту плода (ЗРП) проти 34,0% та 39,0% випадків відповідно у ІІ групі. Пондераловий індекс (ip) за наявності пізньої ЗРП у I групі залишався у межах 1,9–2,0, а у IІ групі – 1,6–1,8. У динаміці III триместра вагітності (33–34 тиж, 37–38 тиж) при проведенні непрямої кардіотокографії показник страждання плода (ПСП) у I групі вагітних знаходився у межах 0,98–1,02 та майже не перевищував контрольних нормативів (р>0,05), у IІ групі вже на початку III триместра він був в 1,7 раза вищий, що свідчило про наявність субкомпенсованого дистресу плода. У 37–38 тиж вагітності ПСП у I групі дорівнював 1,02 і був у 2,5 раза нижчий, ніж у жінок ІІ групи (2,58; р<0,05).
Гормональна активність фетоплацентарного комплексу протягом ІІI триместра вагітності у ІІ групі свідчить про зміни, характерні для виснаження гормоносинтетичної та метаболічної функцій плаценти. Так, вміст прогестерону у IІ групі становив 501,6±51,6 нмоль/л проти 596,4±56,4 нмоль/л у I групі (р<0,05); рівні кортизолу та естріолу – 546,8±24,3 нмоль/л та 77,6±5,4 нмоль/л проти 655,5±31,3 нмоль/л та 98,5±6,9 нмоль/л відповідно (р<0,05).
Висновки. Згідно із отриманими даними, у вагітних, які отримували запропоновану нами комплексну прегравідарну підготовку (І група), виявлено стан нестійкого напруження гормональної регуляції плаценти до кінця вагітності, а у IІ групі вагітних спостерігалось виснаження секреції плацентарних та плодових гормонів.
Запропонована нами прегравідарна підготовка перед циклами ДРТ у жінок з інфекціями, що передаються статевим шляхом, в анамнезі приводить до стабілізації гормональної та метаболічної функцій плаценти.