Вплив гормонотерапії на стан грудних залоз у жінок із порушеннями менструальної функції ендокринного генезу

Анотація

Мета дослідження: вивчення впливу стимулювальної гормональної терапії на стан грудних залоз залежно від вихідного ендокринного статусу жінок із порушеннями менструальної функції на фоні і після стимуляції овуляції.
Матеріали та методи. Для дослідження відібрано групу зі 130 хворих репродуктивного віку (середній вік – 27±2,3 року), яких за характером порушень менструальної функції розподілено на дві підгрупи: 1-а підгрупа (n=57) – жінки з регулярним ритмом менструального циклу і недостатністю лютеїнової фази (НЛФ); 2-а підгрупа (n=73) – жінки з вторинною аменореєю і олігоменореєю на фоні хронічної ановуляції. Усі хворі скаржились на відсутність вагітності у середньому протягом 4±1,2 року. Після комплексного оцінювання стану репродуктивної системи і гормонозалежних органів жінки отримували запропоноване лікування з використанням естроген-гестагенного препарату, бромокриптину і стимуляцію овуляції кломіфену цитратом.
Результати. У ході підготовчого (діагностичного) етапу дослідження було встановлено, що у 1-й підгрупі у 89,5% пацієнток виявлені супутні захворювання органів малого таза і тільки ендокринні порушення за типом НЛФ – у 10,5%. У жінок 2-ї підгрупи частота поєднаної патології становила 23,3%, а ендокринних порушень – 76,7%. Ці результати підтвердили необхідність лапароскопічного і гістероскопічного обстеження усіх хворих із безпліддям під час вирішення питання щодо стимуляції овуляції.
Після короткотривалих циклів (3 міс) терапії монофазним естроген-гестагенним препаратом у 31,6% пацієнток з НЛФ і у 17,1% з ановуляцією спостерігався позитивний ефект стосовно зниження частоти больових відчуттів у грудних залозах, при цьому найчутливішими до терапії виявились пацієнтки з дифузними формами фіброзно-кістозної хвороби (ДФКХ) з переважанням кістозного і залозистого компонентів. При відновленні двофазних овуляторних циклів на фоні стимуляції кломіфену цитратом лише 5,7% жінок пред’являли скарги на біль у грудних залозах протягом перших 1–2 циклів. Додаткових вогнищевих утворень у підгрупах не виявлено, а діагностовані раніше фіброаденоми не збільшились.
Заключення. Аналізуючи отримані дані, було встановлено позитивний вплив різних видів гормональної терапії на стан грудних залоз у пацієнток із порушеннями менструально-репродуктивної функції, зокрема з ДФКХ з переважанням кістозного і залозистого компонентів, тобто структур, найбільш чутливих до відновлення нормального рівня прогестерону.
Незважаючи на відсутність негативної динаміки на фоні стимуляції овуляції і відновлення нормальної структури грудних залоз після проведеної терапії жінкам з порушеннями менструальної функції ендокринного генезу показані регуляція менструального циклу та динамічне спостереження за станом грудних залоз з метою профілактики розвитку гіперпластичних процесів.