Стимуляція овуляції у жінок із патологією грудних залоз та порушеннями менструальної функції ендокринного генезу

Анотація

Мета дослідження: аналіз результатів стимуляції овуляції і відновлення репродуктивної функції у жінок із патологією грудних залоз при ендокринному безплідді.

Матеріали та методи. Для дослідження відібрано групу зі 130 хворих репродуктивного віку, яких за характером порушень менструальної функції розподілено на дві підгрупи: 1-а підгрупа (n=57) – жінки з регулярним ритмом менструального циклу і недостатністю лютеїнової фази (НЛФ); 2-а підгрупа (n=73) – жінки з вторинною аменореєю і олігоменореєю на фоні хронічної ановуляції. Усі хворі скаржились на відсутність вагітності у середньому протягом 4±1,2 року. Після комплексного оцінювання стану репродуктивної системи і гормонально залежних органів жінки отримували терапію з використанням естроген-гестагенного препарату, бромкриптину і стимуляцію овуляції кломіфеном.

Результати. У ході дослідження встановлено, що порушення менструального циклу у всіх хворих були зумовлені ендокринною патологією: регулярний ритм у поєднанні з НЛФ – 43,8%, вторинна аменорея і олігоменорея на фоні хронічної ановуляції – 56,2%. При обстеженні грудних залоз у 66,9% пацієнток виявлені різні варіанти фіброзно-кістозної хвороби (ФКХ). Первинне безпліддя діагностовано у 87 (66,9%) пацієнток, вторинне – у 43 (33,1%). У 1-й підгрупі у 89,5% випадків спостерігались супутні захворювання органів малого таза, ендокринні порушення за типом НЛФ – у 10,5%. У пацієнток 2-ї підгрупи частота поєднаної патології становила 23,3%, а ендокринних порушень – 76,7%.

Такі результати підтвердили необхідність ендоскопічного обстеження всіх хворих із безпліддям при вирішенні питання про стимуляцію овуляції. Після поетапної терапії з включенням до програми лапароскопії, гістероскопії, КОК, бромкриптину і стимуляцію овуляції кломіфеном відновити репродуктивну функцію вдалося у 1-й підгрупі у 33,3%, у 2-й підгрупі – у 40% жінок. У пацієнток з гіперпролактинемією на фоні бромкриптину було відновлено овуляцію у 73,7% відповідно.

Заключення. Аналіз репродуктивної функції жінок із патологією грудних залоз при ендокринному безплідді доводить, що практично у кожної другої хворої порушення менструально-репродуктивної функції виникали під впливом різних факторів після встановлення регулярного ритму менструацій. Це свідчить про вихідний недосконалий рівень нейроендокринних структур, які беруть участь в регуляції цих процесів у даного контингенту хворих. Підвищення частоти первинного безпліддя в 1,5–2 разу порівняно з вторинним характерно для групи хворих з ендокринними формами безпліддя.

Під час стимуляції кломіфеном майже у треті обстежуваного контингенту вдалося відновити двофазний овуляторний цикл, покращити репродуктивну функцію і зменшити больові відчуття у грудних залозах, що дозволяє зробити висновок про необхідність повного гормонального скринінгу й уточнення причин порушення менструального циклу перед призначенням терапії гормональними препаратами.