Репродуктивне здоров'я жінки

Вплив хронічного стресу на гормональний стан жінок, які постраждали від бойових дій, та жінок-переселенок

пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Під час війни жінки-біженки часто стикаються з високим рівнем хронічного стресу через такі фактори, як війна, переміщення та невизначеність. Дослідження фокусується на вивченні гормональних відповідей жінок-біженок, що зазнають хронічного стресу від війни і переміщення.
Мета дослідження: оцінювання впливу хронічного стресу, спричиненого війною та переміщенням, на гормональний баланс жінок-біженок.
Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок, які були розподілені на групи: до 1-ї групи увійшли жінки, які зазнали впливу бойових дій (20 осіб), та до 2-ї групи увійшли жінки-переселенки (20 осіб). У цих 40 жінок гормональні дослідження проведено в умовах військової агресії в Україні. До контрольної групи 3-я група) увійшли здорові жінки, які були обстежені у довоєнний період. Усі обстежені жінки були у віці 20–25 років із середньою масою тіла 55–60 кг.
У сироватці крові визначали концентрації прогестерону, естрадіолу, фолікулостимулювального гормону (ФСГ) та лютеїнізуючого гормону, пролактину у І та ІІ фази менструального циклу (МЦ), кортизолу – у І фазу МЦ за допомогою імуноферментного методу. Проводили аналіз результатів досліджень щодо ролі гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у регуляції стресової відповіді.
Результати. В обстежених жінок спостерігалися різні порушення МЦ, такі, як: менометрорагія, гіперменорея, ациклічні маткові кровотечі, олігоменорея та аменорея. Найбільш виражені зміни менструальної функції спостерігались у жінок, які зазнали впливу бойових дій. Такі значні розлади МЦ у жінок цієї групи співпадали зі змінами показників гонадотропних гормонів гіпофіза та статевих гормонів у крові.
Дослідження психоемоційного стану жінок, які постраждали від бойових дій, встановило, що ці жінки мають значний стресорний вплив різних факторів ризику на організм. Виявлено зміни у рівнях кортизолу, пролактину та інших гормонів.
Висновки. Дослідженням встановлено, що хронічний стрес впливає на гормональний стан жінок, які постраждали від бойових дій, та жінок-переселенок, зокрема на показники ФСГ, естрадіолу та пролактину.
Виявлено значне збільшення рівня ФСГ у фолікулярній фазі менструального циклу та підвищення рівнів естрадіолу у лютеїнову фазу, що може свідчити про компенсаторну реакцію організму на стрес. Також виявлено значне збільшення рівня пролактину, що може спричиняти порушення менструальної функції та впливати на психоемоційний стан.

Правові та медичні аспекти проблеми посмертного донорства у репродуктивній медицині

С.О. Болдіжар, О.О. Корчинська, В.І. Пішта, Т.Р. Шуміліна — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Репродуктивна система відіграє важливу роль у збереженні людського роду. Здоров’я репродуктивної системи відображає не тільки генетичну життєздатність майбутнього покоління, але і стан здоров’я у цілому. Також воно пов’язане з численними правами людини, у тому числі з правом на життя, правом на свободу та особисту недоторканність, правом на охорону здоров’я, правом на освіту та з принципом рівності і забороною дискримінації. На державу натомість покладаються позитивні обов’язки для гарантування дотримання, захисту та реалізації репродуктивних прав.
У статті наведені дані та проведений аналіз нормативно-правових документів та публікацій різних країн світу, їхній досвід стосовно правових та медичних аспектів проблеми посмертного донорства у репродуктивній медицині, представлено важливість цієї проблеми для України.
Кожна людина має право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я. Будь-яка особа або пара мають право вирішувати, скільки дітей, коли і з яким інтервалом вони б хотіли мати, навіть якщо йдеться про постмортальну репродукцію. Саме тому необхідно звернути увагу на необхідність забезпечення прав військовослужбовців на біологічне батьківство (материнство), що є надзвичайно актуальним, особливо в умовах воєнного стану в Україні.
Попри деякі дискусійні аспекти, що виникають у контексті постмортального донорства в Україні, обов’язком законодавця є прийняття законів та створення таких правових норм, які можуть належним чином врегулювати визначену сферу. При цьому слід ураховувати принцип пропорційності, завдяки якому можливо досягнути необхідного балансу між особистою недоторканістю та повагою до тіла після смерті, з одного боку, та правом на сім’ю – з іншого.
Слід розуміти, що досвід держав, які перебувають у стані війни, висвітлив нагальність постмортального донорства та позицію суспільства щодо його правової інтеграції на рівні з іншими сферами суспільних відносин, які піддаються регулюванню.
Військова служба, ураховуючи щоденні ризики, безумовно, може поставити під загрозу фертильність, зокрема через травми сечостатевої системи, які можуть бути пов’язані з бойовими діями, гонадотоксичним впливом і розлукою з партнером.
Крім цього, поза увагою залишається питання щодо розпорядження ооцитами на випадок смерті або оголошення померлою військовослужбовиці. Реалізація постмортального донорства у разі загибелі жінки-військовослужбовиці можлива виключно через сурогатне материнство. Однак чинне законодавство у цьому напрямку не регламентує можливості запліднення in vitro після смерті одного із подружжя та абсолютно «обходить» будь-які похідні питання, пов’язані із сурогатним материнством після смерті.

Ефект багатокомпонентного вагінального гелю на основі траметесу різнобарвного у жінок із хворобами шийки матки, пов’язаними з ВПЛ: проспективне дослідження в умовах реальної клінічної практики PAPILOBS

пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Вірус папіломи людини (ВПЛ) є причиною майже всіх видів раку шийки матки у жінок. Папіломавірусна інфекція та її персистенція зумовлюють плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження різного ступеня, що може призвести до уражень високого ступеня та раку.
Мета дослідження – провести проспективне оцінювання результатів застосування вагінального гелю на основі траметесу різнобарвного (Папілокеа®) для загоєння ураження шийки матки низького ступеня, пов’язаного з ВПЛ, в умовах реальної клінічної практики.
Були включені ВПЛ-позитивні жінки у віці 25 років з результатами онкоцитологічного дослідження на основі атипових клітин плоского епітелію неясного значення (ASCUS)/плоскоклітинного інтраепітеліального ураження низького ступеня (LSIL) та відповідними зображеннями кольпоскопії, які отримували вагінальний гель по одній канюлі/добу протягом 21 дня (перший місяць) + по одній канюлі/через день (5 місяців). За необхідності призначали 6-місячний другий цикл лікування.
Оцінювали частоту загоєння ураження шийки матки низького ступеня за допомогою цитологічного дослідження та кольпоскопії, кліренс ВПЛ, рівень задоволеності та переносимість. Загалом враховували результати загального аналізу та аналізу безпеки 192 та 201 пацієнтки відповідно, а у 77,1% пацієнток вилікували ураження шийки матки через 6 або 12 міс (76,0% – ВПЛ високого ризику).
Крім того, у 71,6% пацієнток спостерігався кліренс ВПЛ протягом усього дослідження (70,6% – ВПЛ високого ризику). Рівень задоволеності становив 7,9 та 7,5 з 10 через 6 та 12 міс відповідно. Повідомлялось лише про 3 небажані явища, пов’язані з лікарським засобом, та всі пацієнтки дійшли до кінця дослідження.
Під час дослідження спостерігались більш високі показники регресії ураження шийки матки низького ступеня у жінок, які отримували вагінальний гель Папілокеа®, ніж показники спонтанної регресії, про які повідомлялось у літературних джерелах.

Маркери епітеліально-мезенхімальної трансформації у плацентах від дуже ранніх передчасних пологів

В.О. Ткаліч, В.В. Біла, О.С. Загородня — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Передчасне розродження ускладнює кожні десяті пологи у світі, дві третини таких випадків спричинені спонтанною пологовою діяльністю та передчасним розривом плодових оболонок (ПРПО). Загальноприйнятою є думка про запальне походження передчасної пологової діяльності, усе більше уваги приділяють явищам епітеліально-мезенхімальної трансформації (ЕМТ).
Мета дослідження: вивчення маркерів клітинної проліферації та ЕМТ у зразках послідів від дуже ранніх передчасних, ранніх передчасних та своєчасних пологів.
Матеріали та методи. Обстежено зразки послідів від 101 породіллі з пологами у гестаційних термінах 22–27 тиж на тлі ПРПО (І група), 102 породіль з пологами у терміни 22–27 тиж на тлі інтактних плодових оболонок (ІІ група), 100 породіль з пологами у терміни 28–34 тиж на тлі ПРПО (ІІІ група) та 102 породіль – у терміни 28–34 тиж на тлі інтактних мембран (IV група). Зразки 60 послідів від своєчасних нормальних пологів увійшли до групи контролю.
Імуногістохімічним методом у зразках плаценти визначали наявність фактора проліферації Ki-67, у 10 плацентах кожної групи визначено вміст цитокератину-18, у 10 зразках амніотичної оболонки – віментину. Щодо антигену проліферації Ki-67, плаценти було розподілено за виявленням ознаки у дистальних, проксимальних та базальних ворсинах. Експресію цитокератину та віментину у клітинах синцитію та амніона вимірювали в умовних одиницях (ум.од. св.) та порівнювали між групами.
Статистичне оцінювання отриманих відмінностей проведено за допомогою критерію Стьюдента.
Результати. Антиген проліферації Кі-67 виявлено у 61,9% всіх послідів, включаючи своєчасні пологи. У групах дуже ранніх передчасних пологів (ПП) їх було виявлено переважно у ворсинах дистальної локалізації – у 44,6% у групі ПРПО та у 51,0% – у групі пологів на тлі інтактних мембран. У разі пологів на тлі цілих оболонок в екстремально недоношені терміни лише 22,5% зразків мали позитивний антиген у базальних ворсинах, на тлі ПРПО у ці терміни – у 36,7%, у групах ранніх ПП – у 79,4% та 74,0% відповідно.
Експресія Кі-67 дистальної локалізації у таких плацентах була рідкісною знахідкою – 10,0% у ІІІ групі, 11,8% – у ІV групі та 8,3% – у плацентах від термінових пологів.
У всі гестаційні терміни у послідах від пологів на тлі ПРПО експресія цитокератину в амніотичних мембранах є статистично меншою, ніж у послідах від пологів на тлі інтактних мембран.
У разі дуже ранніх ПП привертає на себе увагу більша експресія віментину у дистальних ворсинах (0,324±0,001 ум.од.св. у І групі та 0,356±0,007 ум.од.св. у ІІ групі), ніж у проміжних (0,234±0,004 ум.од.св. та 0,248±0,002 ум.од.св. відповідно) та базальних (0,178±0,002 ум.од.св. та 0,189±0,006 ум.од.св. відповідно). Це ще раз підтверджує, що запальна реакція та пов’язана з нею ЕМТ при розродженні до 28 тиж переважно має плодове походження.
У послідах від ранніх ПП закономірність є зворотною – від 0,345±0,007 ум.од.св. та 0,369±0,009 ум.од.св. у ІІІ та IV групах відповідно в базальних ворсинах до 0,257±0,004 ум.од.св. та 0,239±0,005 ум.од.св. – у проміжних та 0,178±0,009 ум.од.св. та 0,165±0,005 ум.од.св. – у дистальних.
Висновки. 1. Експресію маркера запальної проліферації Кі-67 виявлено у двох третинах досліджених плацент незалежно від терміну розродження, але дуже раннім ПП властива переважна локалізація маркера у дистальних ворсинах, у той час як за ранніх ПП – у базальних та проксимальних.
2. Експресія маркерів ЕМТ свідчить про плодове походження запальної реакції при дуже ранніх ПП – менше виявлення цитокератину у синцитіальних клітинах та більше – віментину у дистальних ворсинах хоріона. У плацентах від ранніх ПП та своєчасних пологів домінує більш виражена експресія віментину у базальних судинах хоріона.

Зв’язок між індексом звивистості пуповини та порушеннями функції щитоподібної залози

А.І. Алсамаві, С.А.Х. Аль-Шаркі, Г.Д. Мубарак — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Результати декількох досліджень свідчать про зв’язок між певними медичними патологіями, пов’язаними з вагітністю, та значенням індексу звивистості пуповини.
Мета дослідження: встановлення потенційного впливу аберантного індексу звивистості пуповини людини на функцію щитоподібної залози та його потенційного шкідливого впливу на здоров’я немовлят.
Матеріали та методи. Відібрано зразки пуповини у 105 практично здорових вагітних. Пуповини відбирали зразу після пологів та зберігали у формаліні (10%) залежно від типу звивистості. Проведено поділ пуповин на три категорії по 35 зразків для кожної дослідної групи – пуповини з нормальною звивистістю, гіперзвивисті та гіпозвивисті. Цей поділ проводили відповідно до індексу звивистості пуповини.
Гормони щитоподібної залози (тиреотропний гормон – ТТГ), трийодтиронін – Т3 та тироксин – Т4) визначали за допомогою імуноферментного методу у сироватці венозної крові матері та пуповини.
Результати. Достовірної різниці стосовно концентрації гормонів ТТГ, Т3 та Т4 у сироватці крові матерів між різними трьома групами дослідження не встановлено (P>0,05). Також не було статистично значущої різниці (P>0,05) при порівнянні рівнів ТТГ і Т3 у пуповині у всіх трьох групах дослідження.
Що стосується рівнів Т4, то дані свідчать про суттєву різницю в отриманих значеннях (P<0,01) під час порівняння зразків венозної крові у нормально звивистих пуповинах порівняно з гіперзвивистими та гіпозвивистими пуповинами. Крім того, порівняння рівнів гормонів щитоподібної залози у венозній крові матері та пуповині продемонструвало, що у всіх дослідних групах наявна достовірна різниця (P<0,05) у рівнях ТТГ між сироваткою крові матері та пуповини.
Концентрація T3 суттєво не відрізнялась (P>0,05) у сироватці крові матері щодо крові пуповини. У статистичному аналізі рівні Т4 у зразках венозної крові з нормально звивистих і гіпозвивистих пуповин значно відрізняються від рівня даного гормону у крові матері (P<0,01, Р<0,05). Не спостерігалося суттєвої різниці у концентрації Т4 у зразках крові гіперзвивистих пуповин (P>0,05) порівняно з сироваткою крові матері.
Висновки. Концентрація Т4 підвищується у кровообігу плода при нормальній звивистості пуповини, оскільки ця форма звивистості є найкращою ситуацією для належного фето-материнського обміну даного гормону.

Клініко-діагностичні ознаки доброякісної патології ендометрія у пацієнток у постменопаузі

М.А. Гарашова, Е.М. Алієва, Л.Д. Мамедова, E.V. Bayramova — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Мета дослідження: вивчення клініко-діагностичних особливостей доброякісних захворювань ендометрія у жінок у постменопаузі.
Матеріали та методи. Обстежено 64 жінки у постменопаузі з різним ступенем тяжкості постменопаузальних вагінальних кровотеч. У всіх пацієнток проведено клінічне, рентгенологічне, лабораторне та гістологічне дослідження ендометрія, оцінювали дані репродуктивного анамнезу та показники індексу маси тіла. З них у 33 жінок діагностовано комплексну гіперплазію ендометрія без атипії, у 16 – поліп ендометрія і у 15 жінок – гіперплазію з атипією.
Проводили рутинне гінекологічне обстеження, що включало огляд органів черевної порожнини і малого таза, трансвагінальне ультразвукове обстеження для визначення об’єму матки та яєчників, а також товщини ендометрія. Пацієнткам, включеним до дослідження, за показаннями виконували комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію.
Усім жінкам із патологією ендометрія проводили біопсію ендометрія стандартним методом дилатації та вишкрібання або Pipelle-біопсію з подальшим гістологічним дослідженням отриманого матеріалу. У сироватці крові визначали концентрації фолікулостимулювального гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), дегідроепіандростерон-сульфату (ДГЕА-С), естрадіолу, естрону, прогестерону, пролактину і тестостерону.
Результати. Підтверджено, що у 87,5% випадків гіперплазія ендометрія проявляється вагінальними кровотечами. Товщина ендометрія в обстежених коливалася від 14,1±1,6 мм у пацієнток з атиповою гіперплазією ендометрія до 21,3±4,8 мм у пацієнток з комплексною гіперплазією ендометрія без атипії.
Дослідження гормонального фону крові продемонструвало, що у пацієнток з гіперплазією ендометрія у постменопаузі знижені рівень ФСГ, співвідношення ЛГ/ФСГ, концентрація естрадіолу, тестостерону за достовірно високих значень пролактину, ДГЕА-С та естрону. У постменопаузальний період гіперплазія розвивалася у 10% випадків за наявності кровотеч, а у 86,2% випадків відзначено незначні кров’янисті виділення.
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що високий індекс маси тіла, численні штучні аборти, високі рівні естрону, ДГЕА-С і пролактину у крові, а також збільшена товщина ендометрія впливають на частоту розвитку гіперплазії ендометрія у жінок у постменопаузальний період.

Хірургічна менопауза та її менеджмент. Аналіз даних літератури та власних даних

О.П. Гнатко, М.А. Михайлюта — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

У cтатті розглядаються основні клінічні варіанти синдрому хірургічної менопаузи (CXM), представлені сучасні погляди на лікування цієї патології.
Метою дослідження було виявлення особливостей клінічного перебігу СХМ порівняно з типовим клімактеричним синдромом, представлення сучасних поглядів на його менеджмент, визначення шляхів профілактики.
Для здійснення мети був проведений пошук та аналіз літератури у наукометричній базі PubMed за останні 15 років та відібрані вітчизняні наукові публікації стосовно механізмів розвитку, клінічного перебігу та менеджменту СХМ. На сучасному етапі спостерігається значне поширення лейоміом матки, а також тенденція до зростання частоти цієї патології у жінок молодого віку. Ураховуючи, що 50% лейоміом матки є симптомними, кількість оперативних втручань з приводу лейоміом також збільшується.
Гістеректомія посідає значне місце серед оперативних втручань при доброякісних пухлинах матки та яєчників. У результаті гістеректомії (з оваріоектомією або без неї) у жінок виникає СХМ. Основним патогенетичним механізмом СХМ є гіпоестрогенія. У результаті цього розвивається симптомокомплекс менопаузальних змін: вегетосудинних, нейропсихічних, метаболічних та урогенітальних порушень. Порівняно з класичним клімактеричним синдромом при хірургічній менопаузі клініка більш гостра, прогресує швидше.
Менеджмент СХМ залежить від об’єму хірургічного втручання, віку хворої, супутньої патології. Лікування СХМ повинно буди індивідуалізованим і включати використання менопаузальної гормональної терапії, рослинних препаратів, полівітамінних комплексів на тлі модифікації способу життя.
Профілактика СХМ полягає у широкому використанні сучасних консервативних та малоінвазивних операцій у разі хірургічного лікування доброякісних пухлин матки та яєчників, зваженому підході до визначення об’єму втручання.

Морфологія запальних змін ендометрія у вогнищах ендометріозу та аденоміозу

В.О. Ситнікова, С.М. Сивий, Н.М. Рожковська, З.І. Гладчук — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Велика поширеність ендометріозу, його вплив на менструальну, репродуктивну функції, акушерські ускладнення, якість життя жінки у репродуктивному віці зумовлюють актуальність проблеми.
Мета дослідження: оцінювання поширеності запальних змін у вогнищах гетеротопічного ендометрія у пацієнток з ендометріозом та аденоміозом.
Матеріали та методи. Було обстежено 92 жінки репродуктивного віку – від 21 до 46 років, які звернулись щодо оперативного лікування з приводу симптомного аденоміозу (47 жінок – 1-а група) та ендометріозу яєчників (45 пацієнток – 2-а група), 30 практично здорових жінок того самого віку увійшли до контрольної групи.
Гістологічне дослідження біоптатів аденоміозу та ендометріозу яєчників виконували за допомогою світлового мікроскопа при збільшеннях 40 та 100. Для імуногістохімічного дослідження використовували первинні та вторинні антитіла для визначення маркерів CD34, CD68 та CD138.
Результати. У пацієнток з аденоміозом та ендометріозом яєчників виявлена така супутня гінекологічна патологія, як міома матки, гіперплазія ендометрія, хронічний ендометрит, хронічні аномальні маткові кровотечі, частота яких є достовірно вищою при аденоміозі. Це може свідчити про патогенетичну роль хронічного запалення у розвитку даних патологічних станів.
У пацієнток з аденоміозом позитивну експресію CD68 в епітеліальному компоненті гетеротопій визначали у 8 (17,0±5,6%) жінок, а з ендометріозом яєчників – у 4 (8,9±4,2%) жінок, що свідчило про низьку фагоцитарну активність. Під час оцінювання експресії СD34 у стінках судин та стромальному компоненті ендометріоїдних гетеротопій визначали позитивну реакцію у 16 (34,0±6,9%) пацієнток з аденоміозом і у 10 (22,2±6,2%) пацієнток з оваріальним ендометріозом, що відображає процеси неоангіогенезу та активність патологічного процесу.
Позитивна експресія CD138 в ендометріоїдних гетеротопіях переважала у групі пацієнток з аденоміозом – 12 (25,5±6,4%) випадків, на відміну від 4 (8,9±4,2%) випадків у групі пацієнток з ендометріозом яєчників (p<0,05). Це підтверджувало гістологічні результати і клінічні дані щодо наявності хронічного ендометриту та істмоцеле.
Висновки. Виявлені запальні зміни, слабка фагоцитарна активність та ознаки неоангіоненезу у вогнищах гетеротопічного ендометрія є більш значущими у пацієнток з аденоміозом, що підтверджують клініко-морфологічні дані.

Гормональний статус пацієнток з безпліддям та посттравматичним стресовим розладом

О.O. Карлова, Ф.Е. Блалі — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – психічний розлад, який виникає після події, що травмує психологічно або фізично, характеризується трьома основними кластерами посттравматичних симптомів, а також хронічними та значними порушеннями регуляції емоцій, ідентичності та стосунків. ПТСР частіше розвивається у жінок, що передбачає роль регуляції жіночих статевих гормонів у його розвитку.
Мета дослідження: вивчення гормонального статусу жінок із безпліддям та ПТСР.
Матеріали та методи. Обстежено 112 жінок з безпліддям, яких було розподілено на групи залежно від виявлених критеріїв ПТСР. До І групи увійшли 36 жінок з виявленими критеріями ПТСР, у яких діагностовано безпліддя до початку дії травматичного фактора, до ІІ групи – 31 пацієнтка, порушення фертильності у яких було зареєстровано вже на тлі ПТСР, до ІІІ групи – 45 жінок з безпліддям, що не мали ознак ПТСР, до групи контролю – 50 здорових жінок, що звернулись для проходження планового профілактичного огляду.
У всіх пацієнток на 3–5-й день менструального циклу визначали у сироватці крові концентрацію пролактину, естрадіолу, фолікулостимулювального гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), тестостерону, у слині – кортизолу, на 21-й день циклу – у сироватці крові прогестерону.
Результати. Установлено, що у жінок з безпліддям, що розвинулось після впливу травматичного чинника, вміст пролактину значно вищий (59,5±18,9 нг/мл), ніж в інших групах порушеної фертильності (36,9±12,3 нг/мл у І групі, 34,3±17,9 нг/мл – у ІІІ групі) та у групі здорових жінок (13,5±5,6 нг/мл). Концентрація естрадіолу у І групі була у межах референтних значень для фолікулярної фази циклу, але значно меншою (23,4±3,6 пг/мл), ніж у жінок інших груп (від 87,6±14,6 пг/мл у ІІІ групі до 103,5±27,8 пг/мл у групі здорових жінок). Середня концентрація прогестерону у І (3,4±2,7 пг/мл) та ІІ (4,1±2,9 пг/мл) групах перебувала у межах референтних значень, але була вірогідно меншою за показник як здорових жінок (23,6±4,9 пг/мл), так і жінок з безпліддям без ознак ПТСР (19,4±5,1 пг/мл).
У цьому дослідженні у пацієнток з безпліддям, що розвинулось на тлі ПТСР, були значення ЛГ у межах референтних нормальних (2,0±0,5 ОД/л), але у кілька разів менші, ніж у жінок з іншими механізмами виникнення безпліддя (12,0±3,6 ОД/л – у жінок з безпліддям до розвитку ПТСР, 6,0±1,9 ОД/л – у жінок з безпліддям без критеріїв ПТСР) та у здорових жінок (9,2±3,4 ОД/л).
Зростання рівня тестостерону за межі референтних значень виявлено лише у жінок ІІ групи (3,3±1,9 нмоль/л), у решти середній вміст тестостерону коливався від 1,3±0,6 нмоль/л у здорових жінок до 1,5±0,9 нмоль/л у І групі та 1,8±0,7 нмоль/л у жінок з безпліддям без ознак ПТСР. Пацієнткам з ПТСР властивий підвищений рівень кортизолу у слині, що свідчить про пролонговану реакцію організму на перенесену травму (8,8±0,3 нг/мл – у І групі, 10,3±0,4 нг/мл – у ІІ групі), у групах без ПТСР вміст цього гормону у слині був майже вдвічі менший (5,4±0,2 нг/мл –
у ІІІ групі та 5,9±0,3 нг/мл – у здорових жінок).
Висновки. 1. Пацієнткам з ПТСР та безплідністю властиві високі концентрації кортизолу у слині та зниження вмісту прогестерону у сироватці крові.
2. У пацієнток, що мали порушення фертильності до стресової події, виявлено зниження сироваткового вмісту естрогенів та зростання – лютеїнізуючого гормону, що свідчить про ендокринні розлади як причину безплідності.
3. У пацієнток розвитком безпліддя після травматичної події виявлено більш високий, ніж в інших жінок з порушеною репродуктивною функцією, вміст пролактину і тестостерону. Обидва чинники патогенетично пов’язані з патологічною реакцією на стрес.

Порушення дозрівання шийки матки в умовах стресових впливів воєнного часу

І.А. Жабченко, І.С. Ліщенко, Т.М. Коваленко, О.М. Бондаренко, О.О. Сивура — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Вагітність сама по собі є передумовою стресогенних реакцій. Навіть за фізіологічного перебігу вагітність певним чином впливає на психіку жінки, а деякі автори розглядають її навіть як кризову ситуацію або як «період психологічної невизначеності». У жінок спостерігаються різні типи реакцій на вагітність: від відсутності будь-яких психологічних проблем до невротичного розвитку особистості.
Усі негаразди воєнного часу відбиваються не тільки на організмі матері та її психологічному стані, але й на стані внутрішньоутробного плода, у якого програмуються певні особливості фізичного та психічного здоров’я на все подальше життя.
Для запобігання цим негативним впливам вагітним під час прегравідарного періоду та періоду гестації слід проводити профілактичні заходи, спрямовані на посилення захисних реакцій організму у несприятливих умовах. До них можна віднести раціональне повноцінне харчування, визначення психотипу особистості жінки перинатальним психологом та проведення відповідних психологічних практик, достатня дотація важливих вітамінів та мікроелементів з антиоксидантними та іншими захисними властивостями.
Вагітність, що перебігає під впливом тривалого хронічного стресу, може ускладнюватися не тільки суто акушерськими та перинатальними проблемами, а й порушеннями формування пологової домінанти та підготовчих процесів у шийці матки (ШМ). У результаті це може призводити до переношування вагітності за рахунок розвитку токофобії як психологічної складової цих порушень.
Дозрівання ШМ перед пологами є мультифакторним процесом, що включає значну кількість елементів, складних процесів на психологічному, системному, тканинному, клітинному, генному та молекулярному рівнях. Комплексна підготовка організму жінки до пологів в умовах хронічного стресу та певної токофобії (страх жінки перед пологами та невизначеність майбутнього для неї та її дитини під час війни) полягає не тільки у запобіганні стресовим впливам упродовж вагітності (комплекси магнію з вітамінами групи В – до 36-го тижня), проведенні комплексу психопрофілактичної терапії та психофізіологічної підготовки до пологів з 37-го тижня, а й у місцевому впливі на стан ШМ з урахуванням змін у сполучній тканині та корекції інфекційного чинника у ці самі терміни вагітності.
З цією метою доцільним та обґрунтованим є призначення вагінальних свічок на основі гіалуронової кислоти (ГК) для прискорення підготовчих змін у тканинах ШМ за рахунок стимуляції процесів синтезу власної ГК та з антибактеріальними ефектами завдяки комплексу рослинних екстрактів.

Вагінальний мікробіом: сучасні підходи до корекції та/або відновлення

В.В. Артьоменко, Л.В. Мніх, Н.В. Домакова, Ioan Dumitru Suciu — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Здоров’я жінки сьогодні – це окрема тема для лікарів багатьох спеціальностей, у тому числі акушерів-гінекологів, сімейних лікарів тощо. Існує широкий вибір засобів для лікування захворювань репродуктивної системи у жінок. Але незважаючи на це, багато з цих стратегій не працюють. Тому потрібні новітні персоналізовані підходи до терапії.
Однією з новітніх тенденцій є корекція або відновлення мікробіому піхви. У наших попередніх публікаціях висвітлено питання нормального складу мікробіому піхви та його змін за різних патологічних станів. Модифікація вагінального мікробіому може бути корисною стратегією у лікуванні інфекцій, що передаються статевим шляхом, бактеріального вагінозу, кандидозу, доброякісних, передракових і навіть злоякісних захворювань жіночої репродуктивної системи, викидня, передчасних пологів та інших ускладнень вагітності.
Концепція використання екзогенних мікроорганізмів як лікування відома людству протягом століть. Можливі механізми, за допомогою яких екзогенні штами лактобактерій можуть впливати на вагінальний мікробіом, включають реколонізацію піхви, збільшення виробництва або вивільнення молочної кислоти та інших антимікробних сполук, а також модуляцію місцевої імунної відповіді слизової оболонки.
З погляду мікробіому, «пребіотики» – це нутрицевтики, які індукують ріст бактерій, або активність пробіотиків, або корисних ендогенних мікроорганізмів. Одним з обмежень пребіотиків є їхня залежність від наявності лактобактерій, які відсутні або майже відсутні при дисбактеріозі. Симбіотики – це комбінації пребіотиків і пробіотиків, засновані на концепції, що перший нутрицевтик може покращити ріст бактерій і функцію іншого.
У цьому огляді висвітлюються останні погляди на корекцію та/або відновлення вагінального мікробіому за допомогою не лише пробіотиків, пребіотиків і симбіотиків, а й фагозмінних агентів, фаготерапії, трансплантації вагінального мікробіому тощо. Такі методи корекції та/або відновлення на сьогодні є актуальними у світовій репродуктології, гінекології та акушерстві. Незважаючи на те, що це новітні методи корекції та/або реставрації, вони розвиваються з кожним днем і вимагають більш детального висвітлення.

Клініко-статистичний аналіз перебігу передчасних пологів за матеріалами комунального підприємства «Обласний перинатальний центр Рівненської обласної ради» за 2013–2023 рр.

Н.Г. Корнієць, В.М. Єнікеєва, С.В. Тертична-Телюк, Є.П. Карпенко — пн, 30 вер 2024 00:00:00 +0300

Одним із пріоритетних завдань сучасної медичної науки і практики є збереження репродуктивного здоров’я та генофонду нації. Особливо складно виконувати це завдання під час російської війни в Україні, яка триває вже більше десяти років. На думку соціологів, саме через війну наслідки низької народжуваності для країни будуть катастрофічними.
Однією з причин зниження якості здоров’я у майбутньому є зростання питомої ваги передчасних пологів, частота яких, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, підвищилась в Україні вже через шість місяців повномасштабної війни.
Мета дослідження: провести аналіз перебігу передчасних пологів в умовах війни за матеріалами комунального підприємства (КП) «Обласний перинатальний центр Рівненської обласної ради» за 2013–2023 рр.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний клініко-статистичний аналіз 2742 історій вагітності та пологів породіль, які знаходились на розродженні у термінах 22/0–36/6 тижнів гестації в акушерських відділеннях комунального підприємства «Обласний перинатальний центр Рівненської обласної ради» у 2013–2023 рр.
Результати. За даними КП «Обласний перинатальний центр Рівненської обласної ради», у Рівненській області спостерігалось прогресуюче зменшення загальної кількості пологів на 41,9% за 2013–2023 рр. Водночас у загальній популяції породіль питома вага передчасних пологів не мала тенденції до зростання.
У структурі передчасних пологів переважали ранні та пізні передчасні пологи. Питома вага занадто ранніх передчасних пологів, які є найнесприятливішими для перинатальних наслідків, не мала стійкої тенденції до зростання. Водночас достовірно зросла частота занадто ранніх передчасних пологів у мешканок районів і територіальних громад Рівненської області (2013 р. – 19 (79,2%), 2023 р. – 17 (100,0%); р<0,05).
Кожні другі передчасні пологи відбулись упродовж першої доби від госпіталізації вагітної, при цьому питома вага таких занадто ранніх передчасних пологів за проаналізований період зросла у 3,4 раза, що значно погіршує можливості виживання новонароджених та є причиною їхньої високої перинатальної захворюваності.
Залишається стабільною кількість передчасних пологів у вагітних з багатопліддям. Кожні треті передчасні пологи перебігали на тлі раннього передчасного розриву плодових оболонок, при цьому відзначали достовірне зростання частоти цього ускладнення у жінок, що народжували у 22/0–27/6 тижнів вагітності.
Традиційно високою залишається питома вага (55,7–57,5%) оперативного розродження шляхом кесарева розтину вагітних і роділь з передчасними пологами, що сприяло достовірному зменшенню показника перинатальної смертності недоношених немовлят на 13,7% за рахунок зменшення антенатальних втрат. Показники ранньої неонатальної смерті формувались за рахунок новонароджених від занадто ранніх та ранніх передчасних пологів в однаковому співвідношенні.
Висновки. За даними КП «Обласний перинатальний центр Рівненської обласної ради», у Рівненській області відбулось прогресуюче зменшення народжуваності з одночасною стабілізацією числа передчасних пологів. Широке застосування холістичного підходу під час медичного супроводу вагітних і впровадження сучасних методів допомоги недоношеним новонародженим забезпечили достовірне зниження показника перинатальної смерті недоношених немовлят за рахунок зменшення антенатальних втрат.