Репродуктивне здоров'я жінки

Розбіжності у показниках ротаційної тромбоеластометрії пуповинної крові у недоношених новонароджених після різних видів токолітичної терапії

С.Ст. Леуш — 2024-11-25

Хитка рівновага у незрілій кровоспинній системі недоношеного плода й новонародженого може бути легко порушена під дією пов’язаних з пологами стресових чинників, з токолітичною терапією включно.
Мета дослідження: вивчення in vivo згортання крові та фібриноліз у новонароджених після токолітичної терапії.
Матеріали та методи. Дослідження виконано у двох клінічних групах новонароджених (термін гестації до 34 тиж) від матерів, що тривалий час до народження отримували токолітичне лікування гексопреналіном (І група, 26 дітей) або ніфедипіном (ІІ група, 22 дитини). Для порівняння взято групу недоношених, народжених без застосування токолізу (ІІІ група, 18 дітей), та групу доношених новонароджених – ІV група (18 дітей).
Гемостатичний профіль новонародженого in vivo визначали за допомогою пристрою ROTEM® delta (Instrumentation Laboratory, ФРН) у порції крові обсягом 300–340 мкл, яку було отримано після народження плода з фрагмента пуповини між двома клемами. Утворення та лізис згустку оцінювали за кінетичними параметрами коагуляції.
Аналіз еластограм виконано програмою з інтерфейсу пристрою. Для аналізу коагуляції використані тест-системи
r ex-tem® та fib-tem® (Tem Innovations GmbH, ФРН).
Результати. У разі токолізу гексопреналіном кут α неістотно відрізнявся від показників III та IV груп (70,8±9,47° проти 76,7±4,84° та 79,9±4,62°; р>0,05), а після токолізу ніфедипіном кут α (54,8±10,16°; р<0,05) вірогідно менший за показники ІІІ та IV груп, що свідчить про уповільнення утворення згустку крові новонародженого.
Характеристики процесу формування згустку – амплітуда на 5-й та 10-й хвилинах (А5, А10) та максимальна щільність/амплітуда (MCF/MA) після токолізу гексопреналіном (І група) перевищували такі у новонароджених ІІІ групи, де не було токолізу, – 14,6±8,73;19,3±6,20; 23,4±6,97 мм проти 13,2±3,34;15,5±4,34; 15,2±11,37 мм з вірогідною відмінністю за А10 та MCF/MA (р<0,05) і доношених ІV групи за А10 і MCF/MA (16,0±7,39 та 17,4±7,04 мм; р<0,05). Зростання амплітуд згустку після токолізу гексопреналіном нагадувало послідовність зростання параметрів доношених новонароджених, відрізняючись кількісно.
У разі токолізу ніфедипіном всі показники амплітуди згустку вірогідно зменшені – 8,2±3,34; 10,0±2,27; 11,4±3,03 мм порівняно з ІІІ групою – 13,2±3,34; 15,5±4,34; 15,2±11,37 мм (р<0,05), особливо щодо вже наведених показників ІV групи, максимально наближаючись до показників екстремально недоношених новонароджених – 4,6±1,39, 8,0±3,01, 7,9±5,56 мм.
Лізис на 30-й хвилині (LI 30) відставав від показників контрольних груп (95,6±5,50 та 98,2±1,33% порівняно з 91,7±15,28 (р>0,05) та 85,4±22,81%; р<0,05). Максимальний лізис (ML) мав найменші середні значення поміж всіх недоношених (3,2±1,56; 4,4±4,25; 8,1±2,50%; р>0,05), відстаючи від показника доношених новонароджених (17,1±2,34%; р<0,05).
Висновки. 1. Токоліз із застосуванням гексопреналіну сульфату проявляється у недоношеного новонародженого прискоренням процесу утворення згустку та уповільнення фібринолізу у крові пуповини. Відображення такого впливу на тромбоеластограмі наближене до кінетичних процесів згортання крові у доношених.
2. Після використання для токолітичної терапії ніфедипіну на тромбоеластограмі наявні ознаки уповільненого формування згустку і неупорядкованого фібринолізу, про що свідчить значна дисперсія у показнику максимального лізису (4,4±4,25 мм).

Кореляція між дефіцитом мелатоніну та вітаміну D3 у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників в Іраку

E.J. Jamel — 2024-11-25

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найпоширенішим гіперандрогенним розладом у жінок і однією з основних причин безпліддя, пов’язаного з ановуляцією. Недостатність життєво важливих гормонів в організмі, яка відзначається при СПКЯ, визначено як один із факторів, що зумовлює негативні результати вагітності та пов’язані із цим проблеми у жінок. Рівень вітаміну D у пацієнток із СПКЯ регулює фертильність через мембранозв’язані рецептори в ооцитах, регулюючи рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ) і підвищення вмісту прогестерону.
Мета дослідження: вивчення кореляції між мелатоніном і дефіцитом вітаміну D3 у жінок із СПКЯ віком до 40 років в Іраку.
Матеріали та методи. У дослідження увійшли 200 жінок, які були розподілені на дві групи: пацієнтки з СПКЯ (n=100) і здорові жінки без СПКЯ (контрольна група, n=100). В усіх учасниць дослідження проведено медичне анкетування та визначено індекс маси тіла (ІМТ). У крові визначали концентрації фолікулостимулювального гормону (ФСГ), ЛГ, антимюллерова гормону (АМГ), мелатоніну та вітаміну D3.
Результати. Установлено, що 65% пацієнток із СПКЯ були у віці від 20 до 30 років, що не відрізнялось від вікових показників здорових жінок. Пацієнтки з СПКЯ мали значно (p<0,001) вищі рівні ЛГ і ФСГ (1,98±0,07 нмоль/мл і 11,15±0,25 мМО/л відповідно) порівняно зі здоровими особами (1,06±0,02 нмоль/мл і 6,67±0,25 мМО/л відповідно).
Група пацієнток із СПКЯ мала значно (p≤0,01) знижену середню концентрацію вітаміну D3 порівняно з контрольною групою. Не було суттєвої кореляції між рівнями вітаміну D3 і мелатоніну у групі СПКЯ.
Дослідження продемонструвало, що ІМТ був значно вищий у жінок із СПКЯ порівняно зі здоровими жінками. Виявлено також позитивний зв’язок між ІМТ та рівнями АМГ, а також між рівнями ФСГ і вітаміну D3 у жінок із СПКЯ. Однак зв’язку між вмістом вітаміну D3 і мелатоніну або ІМТ не виявлено.
Висновки. Отже, установлено, що дефіцит D3 є важливим показником у пацієнток з СПКЯ, який може бути новим біомаркером СПКЯ в іракських жінок.

Механізми забезпечення акушерської служби медичними засобами відповідно до Національного класифікатора медичних виробів НК 024:2023

Ю.П. Вдовиченко — 2024-11-25

Кожна жінка має беззаперечне право на реалізацію репродуктивного здоров’я та забезпечення народження дитини у професійних умовах. Реформа медичної служби України спрямована на забезпечення ефективності та доступності надання медичних послуг кожному громадянину, підвищенню їхньої якості. Окрім підвищення якості координації між різними рівнями медичної допомоги, кваліфікації медичного персоналу, необхідним є забезпечення медичним устаткуванням закладів охорони здоров’я.
З метою приведення в країні нормативної бази у сфері застосування медичних виробів до стандартів міжнародних підходів в Україні гармонізовано класифікацію медичних виробів з міжнародною номенклатурою медичних виробів Global Medical Device Nomenclature.
У статті з використанням бібліосемантичного методу та методу структурно-логічного аналізу представлено механізми забезпечення акушерської служби медичними засобами відповідно до Національного класифікатора медичних виробів України НК 024:2023. Практичне застосування класифікатора забезпечується використанням п’ятизначного цифрового коду класифікатора, який пов’язаний перехресними посиланнями з точним формулюванням терміну медичного засобу, його визначенням, описом українською та англійською мовами.
Практичні механізми забезпечення акушерської служби медичними засобами відповідно до Національного класифікатора медичних виробів України НК 024:2023 полягають у використанні затверджених Міністерством охорони здоров’я України методичних рекомендацій і комп’ютерної програми «Система on-line доступу до класифікатора медичних виробів», які забезпечують методичне та технічне використання зазначеного Національного класифікатора медичних виробів. Використання цих методичних матеріалів дозволяє встановити наявність в Україні необхідного медичного засобу, його виробника, ціну та провайдерів.

Морфологічні зміни тканини ендометрія у жінок з безпліддям, які перенесли коронавірусну хворобу

І.С. Головчак — 2024-11-25

Мета дослідження: встановлення морфологічних змін у зразках ендометрія в жінок з діагнозом безпліддя та перенесеним постковідним синдромом.
Матеріали та методи. Обстежено 80 жінок, у яких діагностовано безпліддя з анамнезом перенесеного постковідного синдрому, а також 40 жінок з безпліддям без перенесеного COVID-19.
У всіх пацієнток проведено забір зразків ендометрія в середній проліферативній та середній секреторній фазах (у різних менструальних циклах) шляхом пайпель-біопсії або під час офісної гістероскопії з наступним проведенням гістологічного та імуногістохімічного дослідження. Для імунотипування використано антитіла до ангіотензинперетворювального фермента-2 (angiotensin-converting enzyme-2 – ACE2), SARS-CoV-2, CD138, CD56.
Результати. У жінок з безпліддям та анамнезом постковідного синдрому під час вивчення зразків ендометрія середньої проліферативної фази частіше виявляють плазматичні клітини (р = 0,027), лімфогістіоцитарну інфільтрацію (р = 0,003), ділянки фіброзованої строми (р = 0,031), а в біозразках середньої секреторної фази – слабко розвинену строму (р = 0,033), плазматичні клітини (р = 0,029). При проведенні імуногістохімічного дослідження в обох когортах відзначали підвищення експресії білка АСЕ2 у середній секреторній фазі.
У зрізах слизової оболонки матки, як проліферативної, так і секреторної фази, у пацієнток обох когорт відзначали експресію імуномаркера CD138, але в середній секреторній фазі частіше виявляли ознаки експресії ендометріальних гранулоцитів у жінок, у яких діагностовано безпліддя з анамнезом перенесеного постковідного синдрому (p=0,032). Не спостерігалось експресії антитіл до SARS-CoV-2 у зразках ендометрія пацієнток, які перехворіли на коронавірусну хворобу.
Висновки. Для жінок з безпліддям та перенесеним постковідним синдромом основними морфологічними ознаками у відібраних зразках ендометрія були наявність плазматичних клітин в обох фазах менструального циклу, лімфогістіоцитарна інфільтрація строми, ділянки фіброзу стромального компонента в середній проліферативній фазі, порушення децидуалізації та експресія ендометріальних гранулоцитів у середній секреторній фазі, а також відсутність експресії імуномаркера SARS-CoV-2.

Особливості клінічного перебігу захворювання та психоемоційний стан жінок з лейоміомою матки та аденоміозом, які зазнали впливу чинників військової агресії

А.Г. Корнацька — 2024-11-25

З одного боку, в умовах війни сильний психологічний стрес зумовлює погіршення стану репродуктивної системи жінок, збільшення кількості запальних захворювань та новоутворень статевої системи. З іншого боку, вже наявні захворювання, такі, як лейоміома та ендометріоз матки, є факторами, що поглиблюють стрес, спричинюють дистрес та призводять до зниження якості життя.
Мета дослідження: вивчення особливостей клінічного перебігу лейоміоми матки та аденоміозу на тлі психоемоційних порушень у жінок репродуктивного віку, що зазнали впливу чинників військової агресії.
Матеріали та методи. Проведено оцінювання клінічного перебігу наявних захворювань та психоемоційного стану у 110 жінок репродуктивного віку з аденоміозом та лейоміомою матки.
Залежно від тяжкості впливу чинників військової агресії пацієнтки були розподілені на три групи: 1-а група – 37 жінок, що перебували на окупованих територіях (обстеження даної групи пацієнток проводили після деокупації територій), 2-а група – 35 хворих, які перебували від впливом чинників збройного конфлікту, проте не зазнали безпосереднього вторгнення окупантів, 3-я група – 38 пацієнток, внутрішньо переміщених під час збройного конфлікту.
Для визначення психоемоційного стану використовували опитувальник Спілбергера–Ханіна та шкалу депресії Бека-2.
Результати. Серед скарг переважали порушення менструального циклу (75,5%) та больовий синдром (40,0%). Найчастіше у всіх групах діагностували тяжкі менструальні кровотечі (54,1%, 65,7% та 65,8% відповідно по групах), перименструальні кров’янисті виділення (13,5%, 22,9% та 26,3% випадків відповідно). Аномальні маткові кровотечі достовірно частіше виявляли у жінок, що перебували на окупованих територіях (10,8% у 1-й групі проти 2,9% у 2-й та 2,6% у 3-й групах; р<0,05).
Середній показник ситуативної тривожності, що пов’язана безпосередньо з впливом небезпечних умов, свідчить про високий рівень тривожності у жінок 1-ї (45,9±1,0 бала) та 3-ї (45,2±1,2 бала) груп. Середній показник у пацієнток 2-ї групи відповідав помірному рівню (44,1±0,8 бала).
Рівень особистісної тривожності був найвищий у 3-й групі (45,3±1,3 бала), у 2-й групі у жінок відзначали помірну особистісну тривожність (43,7±1,0 бала), а у 1-й групі – низьку (29,6±0,9 бала).
Найнижчий рівень депресії встановлено у жінок 3-ї групи (8,9±0,8 бала). У 2-й групі середній показник депресивних проявів становив 10,9±0,6 бала, що відповідало нормальному емоційному стану. У 1-й групі середній показник депресії становив 12,1±0,5 бала.
Висновки. Негативні наслідки впливу чинників військової агресії виявлено у пацієнток з аденоміозом та лейоміомою матки. На першому місці з частоти розладів репродуктивного здоров’я були порушення менструальної функції (від 78,9% до 85,7%) без відмінностей по групах. Найчастіше виявляли тяжкі менструальні кровотечі (від 54,1% до 65,8%).
Значно важче переносили стресові події жінки, які перебували у місцях безпосереднього вторгнення, про що свідчать високі показники ситуативної тривожності. Жінки, які перебували під впливом чинників збройного конфлікту, проте не зазнали безпосереднього вторгнення окупантів, більш схильні до переживань соціального характеру. У тимчасово переміщених осіб спостерігались певні тенденції до адаптації, вони були більше стурбовані наявною хворобою та мали найвищий рівень особистісної тривожності.

Формування генітоуринарних розладів у жінок на етапі менопаузального переходу

О.В. Ромащенко — 2024-11-25

На етапі менопаузального переходу, зумовленого гормональними та репродуктивними змінами, формується спектр генітоуринарних розладів на 3-5 років раніше, ніж у минулому.
Мета дослідження: оцінювання ефективності локального використання свічок з протизапальною та регенерувальною дією, які містять олію чайного дерева, екстракт алое та гіалуронову кислоту, для усунення проявів вульвовагінальної атрофії у жінок на етапі менопаузального переходу.
Матеріали та методи. Проведено гінекологічне, урологічне, сексологічне обстеження 56 жінок віком від 44 до 46 років на фінальному етапі менопаузального переходу зі скаргами на печіння у присінку піхви та піхві, порушення лубрикації, диспареунію та дискомфорт під час сечовипускання.
Результати. Серед обстежених жінок вищий ступінь вульвовагінальної атрофії встановлено у 4 (7,1 %) пацієнток, маніфестований – у 8 (14,3 %), помірний – у 34 (60,7 %), слабкий – у 10 (17,9 %). У 12 (21,4 %) жінок з високим та маніфестним ступенями вульвовагінальної атрофії, а також у 24 (42,8 %) з помірною атрофією на тлі порушення лубрикації формувалась диспареунія, яка ускладнювала та унеможливлювала статеві стосунки.
Поганий настрій пацієнток, невдоволення собою негативно впливали на відносини з їхніми партнерами, формуючи сексуальну дисгармонію. Пацієнтки, у яких було виявлено помірний та слабкий ступені вульвовагінальної атрофії (44 особи – 78,6 %), також відзначали зниження сексуального бажання та збудження, складності у досягненні оргазму та отриманні задоволення.
Висновки. Проведені дослідження продемонстрували, що нівелювання проявів вульвовагінальної атрофії у 42 (75,0 %) жінок на етапі менопаузального переходу за використання свічок з вмістом ефірної олії чайного дерева, алое-вера, гіалуронової кислоти з делікатними регенерувальними, відновлювальними, протизапальними ефектами, зумовленими поєднанням дії олії чайного дерева, екстракту алое та гіалуронової кислоти, сприяє покращенню лубрикації, усуненню диспареунії, відновленню сексуальних стосунків – у 48 (85,7 %) пар, підвищенню якості життя та самооцінки у всіх обстежених.

Оцінювання загальної антиоксидантної здатності та рівнів малонового діальдегіду у слині у жінок у пременопаузі та після менопаузи

A.Kh. Adhab — 2024-11-25

Менопауза – це природний і очікуваний період, який настає у житті жінки і характеризується безповоротним припиненням менструації. Дисфункція яєчників є результатом постійних змін репродуктивної та гормональної діяльності яєчників. Репродуктивна система жінки – це не єдине, на що впливають коливання рівня гормонів. Гормони справляють потужний вплив на розвиток скелета і ротової порожнини, а також на цілісність цих структур.
Порожнина рота також зазнає їхнього впливу. Різні етапи життя жінки, такі, як статеве дозрівання, менструація, вагітність і менопауза, мають свій власний унікальний вплив на здоров’я ротової порожнини. Оксидантний стрес – це стан, який виникає, коли існує дисбаланс між оксидантами та антиоксидантами, причому перше дозволяє живим клітинам зазнавати пошкоджень. При цьому посилюються процеси перекисного окиснення ліпідів і утворення продуктів їхнього розпаду, таких, як малоновий діальдегід (МДА), і ці сполуки можна спостерігати у біологічних рідинах.
Загальна антиоксидантна здатність – це термін, який часто використовують для позначення антиоксидантної активності «неспецифічного» пулу антиоксидантів.
Мета дослідження: оцінювання загальної антиоксидантної здатності слини, рівня малонового діальдегіду слини, рН слини у жінок у пременопаузі та після менопаузи і кореляції між рН та біомаркерами слини.
Матеріали та методи. Дослідження типу «випадок–контроль» було проведено у 80 здорових жінок. У дослідженні взяли участь 80 жінок у віці від 40 до 55 років; зокрема 40 пацієнток були у пременопаузі і 40 осіб – у постменопаузі.
У слині пацієнток визначали загальну антиоксидантну здатність (ЗАЗ) та рівень МДА за допомогою імуноферментного методу, а також вивчали рівень рН. Опис, аналіз і подання даних проводили за допомогою Statistical Package for Social Science (SPSS, версія 22, Чикаго, Іллінойс, США).
Результати. Показник рН слини у жінок після менопаузи був значно вищий, ніж в осіб до менопаузи. Також встановлено значно вищий рівень ЗАЗ у жінок до менопаузи щодо показника осіб після менопаузи. Рівень MДА був значно вищий у групі жінок після менопаузи, ніж у групі жінок до менопаузи.
Виявлено значну кореляцію рН слини з біомаркерами ЗАЗ і МДА слини, але не було істотної кореляції між МДА і ЗАЗ у жінок до менопаузи. З іншого боку, існує незначуща негативна кореляція між ЗАЗ слини та рН, а також незначна кореляція МДА з pH і ЗАЗ слини у пацієнток після менопаузи.
Висновки. Установлено відмінності у загальній антиоксидантній здатності слини та рівнях малонового діальдегіду у слині між жінками у пременопаузі та після менопаузи.

Трансдермальна контрацепція та якість життя

О.В. Горбунова — 2024-11-25

Аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні за останні роки свідчить про наявність глибокої демографічної кризи на тлі соціально-економічних проблем та воєнно-політичної ситуації. За таких умов одним з аспектів ефективної демографічної політики країни має стати покращення стану репродуктивного здоров’я жінки, яке залежить від показника абортів.
В Україні останніми роками частота абортів значно знизилась і на сьогодні становить 4,6 на 1000 жінок фертильного віку, при цьому частота пологів перевищує частоту абортів. Цьому результату ми завдячуємо ефективному використанню сучасних методів планування сім’ї, серед яких гормональна контрацепція. Пластир, що містить норелгестромін та етинілестрадіол, – це єдиний протизаплідний засіб у Європі з трансдермальним уведенням гормонів. За його застосування вдається забезпечити постійний рівень етинілестрадіолу та норелгестроміну в крові жінки без піків та спадів в обхід травного тракту.
Мета дослідження: порівняння впливу на якість життя жінок, а також ефективності, безпеки та зручності застосування пластиру, що містить норелгестромін та етинілестрадіол, з комбінованим оральним контрацептивом у жінок репродуктивного віку.
Матеріали та методи. Проведено спостереження за 266 жінками репродуктивного віку, які потребували надійної контрацепції та використовували різні сучасні гормональні методи контрацепції упродовж 2022 року.
Жінок було розподілено на такі клінічні групи: I група (основна; n=133) – здорові жінки фертильного віку, які з метою контрацепції застосовували трансдермальну гормональну систему, яка містить норелгестроміну 6,0 мг, етинілестрадіолу 0,60 мг; II група (порівняння; n=133) – здорові жінки фертильного віку, які з метою контрацепції застосовували комбінований оральний контрацептив (етинілестрадіол 0,02 мг та дроспіренон 3 мг у режимі 24+4).
Оцінювання ефективності, безпечності, зручності проводили за індексом Перля, даними опитувальника FSFI (Female sexual function index – жіночий індекс сексуальної функції), шкали визначення якості життя SF-36.
Результати. Аналіз досліджень засвідчив, що гормональний пластир, який містить норелгестромін та етинілестрадіол, є високоефективним контрацептивним препаратом та не впливає на параметри гормонального і негормонального гомеостазу, добре переноситься жінками.
Під час нашого дослідження використання трансдермальної контрацепції у жінок репродуктивного віку у 100 % випадків дозволило попередити незаплановану вагітність. Оцінюючи зручність методу контрацепції за п’ятибальною шкалою, жінки, які використовували гормональний пластир, визначили середню оцінку – 4,98±0,02 бала; у групі жінок, які використовували комбіновані оральні контрацептиви, результат достовірно нижче: середня оцінка – 4,3±0,03 бала (p<0,05).
Трансдермальна форма контрацептиву дозволяє уникнути ефекту «першого проходження» через печінку, у результаті жінки, які використовували трансдермальну контрацепцію, мали у 3,5 раза менше ускладнень з боку травного тракту.
Висновки. Гормональний пластир, що містить норелгестромін та етинілестрадіол, є сучасним, зручним у використанні та надійним методом гормональної контрацепції для жінок репродуктивного віку. Він дозволяє уникнути ефекту «першого проходження» через печінку, ускладнень з боку травного тракту.
Постійний рівень етинілестрадіолу та норелгестроміну в крові жінки, який забезпечує цей пластир, дає можливість покращити психоемоційний стан, підвищити лібідо та позитивно впливає на якість життя жінок репродуктивного віку.

Репродуктивні наслідки стресу воєнного часу та можливості їхньої корекції (Огляд літератури)

І.А. Жабченко — 2024-11-25

У статті наведено сучасні літературні дані та дані власних клінічних спостережень щодо впливів тривалого хронічного стресу на репродуктивні процеси з акцентом на впливи воєнного часу. Усі стадії репродуктивного періоду – від регуляції менструального циклу, зачаття та імплантації до народження дитини – є енергозатратними та складними для організму. Усі ці процеси потребують великої кількості енергії, але їхньою метою є відтворення виду, а не підтримка гомеостазу. Тому організм тимчасово гальмує ці процеси, вилучає енергію, спрямовану на їхню підтримку, та використовує її задля протистояння стресовому впливу.
Біологічний зміст гальмування репродуктивної функції в умовах стресу полягає в тому, що якщо жінка завагітніє у несприятливих умовах, це погано і для її організму, і для потомства, і для майбутніх перспектив біологічного виду в цілому. Тому, з еволюційного погляду, зменшувати продукування гормонів, виключати овуляцію та не допускати імплантації, знижувати лібідо у період високого стресового навантаження є дуже вигідним.
Стрес зумовлює активацію нейроендокринної та симпатоадреналової систем, що приводить до виділення у кров таких гормонів, як кортизол, адреналін, норадреналін. Це допомагає мобілізувати ресурси організму для подолання загрозливої ситуації. Однак тривалий стрес виснажує ці системи й призводить до розладів адаптації та підвищеного ризику захворювань. Гормони стресу впливають на всі системи організму, у тому числі на репродуктивну. Згідно з даними літератури, у жінок стресові розлади виникають у три рази частіше, ніж у чоловіків.
В умовах хронічного стресу, зокрема під час війни, ускладнення вагітності можуть бути зумовлені стресом різного походження: метаболічним, пов’язаним із мікронутрієнтним дефіцитом, психологічним, фізичним, комбінацією чинників.
Пренатальний стрес у час війни є частиною нашого існування, що знижує якість життя вагітної та впливає на внутрішньоутробний розвиток плода і здоров’я дитини в майбутньому. Тривалий хронічний стрес також призводить до погіршення загального стану здоров’я майбутньої матері: знижує працездатність та апетит, спричиняє млявість, апатію, порушення сну та підвищує ризик акушерських ускладнень.
Стрес негативно відбивається на стані імунітету жіночого населення як у період перед зачаттям, так і впродовж вагітності, що може призводити до активації латентних інфекцій, робить організм вагітних більш вразливим до гострих сезонних інфекцій. Цьому сприяє й нестача необхідних вітамінів та мікроелементів з антиоксидантними властивостями в умовах окупації, порушень постачання ліків у небезпечні регіони країни, частої зміни місця проживання тощо.
Під час вагітності усі негативні впливи воєнного часу можуть реалізуватися у формі великих акушерських синдромів. В умовах вираженого енергодефіциту, зумовленого тривалим стресом, організму доводиться забезпечувати себе на шкоду майбутній дитині, що спричинює затримку розвитку плода, а в найтрагічніших випадках – його внутрішньоутробну загибель. Порушення психоемоційного стану вагітних сьогодні призводить до народження «дітей війни» – невпевнених, зі зниженою самооцінкою, глибоко хворих малят з психічними розладами.
Для настання вагітності та її успішного виношування потрібні вітаміни та мікро/макроелементи з антиоксидантними властивостями з метою протистояння оксидантному стресу, притаманного стресовим станам (вітаміни групи В, вітамін D, залізо, магній, омега-3 поліненасичені жирні кислоти, L-аргінін, L-карнітин). Раціональне ведення вагітності в складних умовах сьогодення має бути комплексним та багатовекторним. Одним з перспективних напрямків у забезпеченні неускладненого перебігу вагітності та позитивних перинатальних наслідків є робота з перинатальними психологами. Водночас не можна не дооцінювати й використання додаткових психосоматичних ефектів базової терапії.

Істмоцеле: сучасні аспекти діагностики, терапії та профілактики ускладнень (Огляд літератури)

О.В. Голяновський — 2024-11-25

У всьому світі спостерігається зростання частоти кесаревого розтину (КР), що призводить до збільшення відсотка інтра- та післяопераційних ускладнень порівняно з пологами природним шляхом. Одним з таких віддалених ускладнень після абдомінального розродження є дефект рубця на матці після КР (істмоцеле).
У цьому огляді літератури надано сучасну наукову інформацію щодо етіології, факторів ризику, діагностики, сучасних методів корекції та профілактики ускладнень цієї патології.
Істмоцеле за дефініцією – дефект рубця після КР або ніша стінки матки, що має вигляд розриву міометрія або трикутного анехогенного дефекту передньої стінки матки, який можна класифікувати як малий або великий дефект залежно від товщини резидуального (залишкового) міометрія. Патогномонічними клінічними симптомами є аномальна маткова кровотеча, хронічний тазовий біль і безпліддя.
Крім того, вагітність у рубці після КР, передлежання або прирощення плаценти, розрив матки у ділянці післяопераційного рубця можуть бути ускладненнями цієї патології під час вагітності.
Основними факторами ризику виникнення істмоцеле, доведеними на сьогодні, є попередній КР і ретрофлексія матки, а вплив методики ушивання матки під час КР потребує подальших досліджень.
З метою діагностики істмоцеле і визначення товщини резидуального міометрія використовують трансвагінальне ультразвукове дослідження, інфузійну соногістерографію з фізіологічним розчином і магнітно-резонансну томографію.
Лікування істмоцеле може бути медикаментозним або хірургічним залежно від розміру ніші, товщини залишкового міометрія, наявності симптомів і репродуктивних планів жінки. У разі відмови або протипоказань до медикаментозного лікування має бути запропонована хірургічна корекція істмоцеле. Хірургічне лікування включає мінімально інвазивні підходи з використанням гістероскопії, лапароскопії або трансвагінальних методик.
Гістерорезектоскопія включає проведення часткового видалення міометрія по краях ніші з коагуляцією судин. Тому жінкам, які бажають завагітніти, не застосовують цю методику у разі залишкової товщини міометрія <3 мм. У цих випадках відновлення міометрія має першочергове значення і може бути досягнуто лапароскопічним, лапаротомічним або вагінальним доступом. Також в огляді надано інформацію щодо найтяжчого ускладнення на тлі істмоцеле – розвитку вагітності у рубці/ніші й сучасних підходів до ведення такої вагітності.

Клініко-анамнестичні характеристики пацієнток з функціональними кістами яєчника (Ретроспективне дослідження)

В.І. Пирогова — 2024-11-25

Кісти яєчників часто діагностують у молодих жінок репродуктивного віку. Вважається, що майже у 7% жінок у всьому світі виявляють симптомну кісту протягом життя. Функціональні кісти яєчників (ФКЯ) посідають одне з провідних місць у структурі гінекологічних захворювань (45–55%) у жінок репродуктивного віку. Функціональні кісти не є справжніми новоутвореннями і розглядаються як варіант нормального фізіологічного процесу.
Ретенційні утворення яєчників виявляють у 7,8% клінічно здорових жінок та у кожної другої (52,3%) пацієнтки з болем унизу живота або з порушеннями менструального циклу. Дослідження ФКЯ стосувались переважно кіст, що виникли після індукції овуляції; дослідження спонтанних фолікулярних кіст є обмеженими, також дискутується питання щодо впливу ФКЯ на фертильність та оваріальний резерв.
Мета дослідження: аналіз менеджменту пацієнток з ФКЯ у реальній клінічній практиці.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективне когортне дослідження «випадок–контроль» за участю 350 жінок віком від 19 до 39 років, у яких у період з 2020 р. по 2022 р. були виявлені новоутворення яєчників. Аналізували скарги, дані анамнезу, застосовувані методи діагностики та лікування новоутворень.
Результати. За клінічними даними пацієнтки були розподілені на три групи. До І групи увійшли 122 (34,9%) жінки, у яких вперше за відсутності симптомів і скарг новоутворення яєчника були виявлені під час проведення УЗД органів малого таза. До ІІ групи включено 116 (33,1%) пацієнток, які вперше звернулись по медичну допомогу зі скаргами на періодичний односторонній біль різного характеру, відчуття дискомфорту у нижній частині живота.
До третьої групи увійшли 112 (32,0%) жінок, які були госпіталізовані ургентно зі скаргами на гострий біль і відчуття тиску у нижніх відділах живота, здуття, слабкість, запаморочення. Серед пацієнток цієї групи у 53 (47,3%) жінок наявність новоутворень в яєчниках було діагностовано раніше (в межах 2,6±0,7 року).
У досліджуваній когорті серед виявлених новоутворень у 253 (72,3%) жінок за даними УЗД були верифіковані функціональні (фолікулярна кіста і кіста жовтого тіла) кісти яєчника.
Висновки. Поширеність функціональних кіст яєчників у жінок, що не мають клінічних проявів, як ультразвукових знахідок становить 78,7%, серед них переважають фолікулярні кісти (66,4%). У 23,8% безсимптомних жінок з функціональними кістами яєчника діагностували безплідність. У 34,5% жінок з функціональними кістами яєчника, які мають клінічну симптоматику, переважають порушення менструального циклу.