Репродуктивне здоров'я жінки

Сучасний підхід до лікування жінок раннього репродуктивного віку з первинною дисменореєю

2024-12-10T17:01:00+02:00

Дисменорея є одним з найбільш поширених гінекологічних розладів, що значно погіршує якість життя жінок репродуктивного віку. Характерним проявом первинної дисменореї є болісні спазми внизу живота, які з’являються незадовго до або на початку менструації і супроводжують її перебіг за відсутності органічної патології органів малого таза.
Серед жінок раннього репродуктивного віку поширеність дисменореї становить близько 65%, причому близько 20% зазначають початок її проявів з підліткового віку, що вкрай негативно впливає на якість життя.
Мета дослідження: визначення ефективності препаратів магнію у комплексному лікуванні пацієнток раннього репродуктивного віку з первинною дисменореєю.
Матеріали та методи. Обстежено 51 жінку віком 18–24 роки з клінічними проявами первинної дисменореї, яких на етапі призначення терапії розподілено на основну групу та групу порівняння.
Жінки основної групи отримували комбінований естроген-гестагенний препарат, що містить 20 мкг етинілестрадіолу та 3 мг дроспіренону, в циклічному режимі (24 + 4) в комбінації з препаратом, до складу якого входить хелатна форма морського магнію «Simag 55» 272 мг (очищений природний морський мінеральний екстракт магнію) з двома провідниками (вітамін В6 – 2,7 мг та оротова кислота – 25 мг) для забезпечення найвищої біодоступності. Другий препарат призначали двічі на добу у формі пероральних капсул упродовж трьох місяців з перервою на 3 міс. протягом 1 року.
З метою оцінювання ефективності запропонованої терапії всі жінки заповнювали візуальну аналогову шкалу (ВАШ) та проходили тестування за шкалою «САН» у перший-другий день менструації у 1-й, 6-й та 12-й місяці від початку лікування.
Результати. Дослідження інтенсивності менструального болю за ВАШ через 12 міс. від початку лікування встановило вкрай слабку інтенсивність болю (0–1 бал) у більшості пацієнток основної групи – 16 (59,3%) (група порівняння – 8 (33,3%); р < 0,05). У решти жінок основної групи – 11 (40,7%) та групи порівняння – 13 (54,2%) спостерігалася слабка інтенсивність менструального болю, кількість його випадків не мала достовірної відмінності (р > 0,05).
Через 12 міс. від початку лікування на фоні достовірного зниження інтенсивності болю у жінок основної групи реєстрували середню кількість балів, що достовірно перевищувала середню кількість балів через 6 міс. від початку лікування та середню кількість балів у жінок групи порівняння, за блок «Самопочуття» (основна група через 12 міс. від початку лікування – 6,1 ± 0,3 бала та через 6 міс. від початку лікування – 5,3 ± 0,3 бала, група порівняння – 5,2 ± 0,2 бала; р < 0,05), блок «Активність» (основна група через 12 міс. від початку лікування – 6,6 ± 0,2 бала та через 6 міс. від початку лікування – 5,7 ± 0,2 бала, група порівняння – 5,5 ± 0,3 бала; р < 0,05). Це приводило до збільшення середньої кількості балів за блок «Настрій» (основна група через 12 міс. від початку лікування – 7,1 ± 0,2 бала та через 6 міс. від початку лікування – 6,3 ± 0,3 бала, група порівняння – 6,5 ± 0,2 бала; р > 0,05).
Висновки. За призначення препарату з хелатною формою морського магнію «Simag 55» у складі комбінованого лікування упродовж року пацієнток раннього репродуктивного віку з первинною дисменореєю встановлено достовірно більш швидке зниження інтенсивності менструального болю з сильного (6–8 бала за ВАШ) – 17 випадків (63,0%) та нестерпного (8–10 балів за ВАШ) – 10 (37,0%) до вкрай слабкого (0–1 бал за ВАШ) – 16 (59,3%) та слабкого (2–4 бали за ВАШ) – 11 (40,7%) на фоні достовірно кращих результатів згідно з опитувальником «САН» (блок «Самопочуття»: 1-й місяць від початку лікування – 2,1 ± 0,2 бала, 12-й місяць від початку лікування – 6,1 ± 0,3 бала; блок «Активність»: 1-й місяць від початку лікування – 1,8 ± 0,3 бала, 12-й місяць від початку лікування – 6,6 ± 0,3 бала; блок «Настрій»: 1-й місяць від початку лікування – 2,0 ± 0,2 бала, 12-й місяць від початку лікування – 7,1 ± 0,2 бала).
Спільне використання препарату, до складу якого входить магній «Simag 55» з комбінованими естроген-гестагенними препаратами, є ефективним у лікуванні первинної дисменореї у пацієнток раннього репродуктивного віку, які не мають репродуктивних планів.

Спонтанний пневмоторакс у жінок. Командний підхід торакальних хірургів та гінекологів

2025-01-03T03:17:12+02:00

Мета дослідження: впровадження неінтубованого лікування пневмотораксу у жінок і включення його до протоколу прискореного відновлення після операції (Enhanced Recovery After Surgery − ERAS).
Матеріали та методи. Проаналізовано хірургічне лікування за допомогою неінтубованої відеоасистованої торакальної хірургії (non-intubated video-assisted thoracic surgery − NIVATS) у 30 жінок середнього віку 38,56 ± 11,32 року (18−69 років) зі спонтанним пневмотораксом. У більшості з них був перший епізод пневмотораксу (90%), у 3 осіб − рецидивний.
Усі пацієнтки були прооперовані методом неінтубованої однопортової відеоасистованої торакальної хірургії (non-intubated uniportal video-assisted thoracic surgery − NI-UVATS) з торакальною епідуральною анестезією (ТЕА) як основним методом знеболювання у післяопераційний період. Середній час до операції становив 1,5 доби (0−5 днів).
Патогістологічними дослідженнями підтверджена етіологія пневмотораксу: бульозна хвороба, торакальний ендометріоз. Пацієнтки з підтвердженим торакальним ендометріозом направлені на консультацію до гінеколога. Термін спостереження становив 48 міс.
Результати. Усі пацієнтки пройшли оперативне лікування та залишилися задоволені операцією NIVATS. Інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою становила 1−2 бали. Частота рецидивів після операції NIVATS становила 6,7% (2 пацієнтки) з підтвердженим торакальним ендометріозом під час використання комбінованих естроген- та прогестеронгормональних таблеток, після припинення вживання яких у них виник рецидив.
Висновки. Неінтубовану відеоасистовану торакальну хірургію спонтанного пневмотораксу у жінок можна вважати безпечним та ефективним методом лікування та як частину прискореного відновлення після операції (ERAS). Для підтвердження переваг запропонованого підходу необхідні тривале спостереження та подальші клінічні дослідження.

Контрацепція як фактор збереження репродуктивного здоров’я жінки під час війни

2025-01-03T03:46:07+02:00

Під час війни репродуктивне здоров’я (РЗ) жінок стає однією з найбільш вразливих ланок: «омолодження» цілої низки передпухлинних і пухлинних гінекологічних захворювань, збільшення кількості жінок із передчасною недостатністю яєчників, підвищення ризику інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а регулювання народжуваності відбувається шляхом переривання небажаної вагітності.
Мета дослідження: визначення ступеня обізнаності жінок молодого віку про сучасні гормональні контрацептиви (ГК) та поширеність їхнього використання під час війни.
Матеріали та методи. З 12 листопада 2023 р. до 20 березня 2024 р. за допомогою авторської анкети проведено добровільне інтернет-опитування 311 жінок віком від 14 до 35 років, які законодавчо вважаються молоддю.
Анкета містила 25 запитань українською мовою та івритом, була розміщена на вебсторінці кафедри акушерства та гінекології ДЗ «Луганський державний медичний університет» і в соціальній мережі Інстаграм. Учасниці дослідження за громадянством і країною проживання розподілені на дві групи: І групу сформували зі 190 громадянок України, ІІ групу – зі 121 громадянки Ізраїлю.
Результати. Найбільший інтерес до опитування проявили респондентки віком від 18 до 27 років. Серед молодих жінок переважали здобувачки вищої освіти. Про статевий дебют у підлітковому віці заявила третина респонденток. Також третина опитаних мала незахищений перший статевий акт. Кожна четверта респондентка І групи та кожна п’ята респондентка ІІ групи на момент першого статевого акту не мали жодного уявлення про наявні засоби попередження непланованої вагітності та ІПСШ.
Найбільш затребуваним засобом попередження небажаної вагітності респондентки І групи називають чоловічий презерватив (37,9%), ГК застосовують лише 15,8% опитаних жінок, частина надає перевагу сперміцидам (8,9%) і перерваному статевому акту (13,7%); результати опитування респонденток ІІ групи після аналізу: 10,6%, 67,8%, 1,7%, 9,9% відповідно. У І групі 24,2% опитаних жінок та 8,3% – у ІІ групі досі зазнають труднощів в отриманні інформації про вплив ГК на загальний стан РЗ.
Низький рівень застосування комбінованої оральної контрацепції переважна більшість респонденток І групи пов’язує із дефіцитом знань про її реальні можливості та можливі ризики, відсутністю впевненості гінекологів під час призначень і високою їхньою ціною.
Висновки. Результати опитування доводять, що сьогодні існують реальні труднощі в здобутті молоддю сексуальних знань: переважна більшість молодих жінок основним джерелом інформації називає виключно соціальні мережі; лише кожна друга респондентка вважає себе цілком обізнаною щодо сучасних засобів контрацепції – вочевидь, необґрунтовано; незначна роль гінекологів, лікарів сімейної медицини, родини в сексуальній освіті молоді.
Задля забезпечення передумов збереження РЗ нації в умовах війни слід змінити парадигму регулювання народжуваності в бік безпечної та ефективної профілактики непланованої вагітності. Підвищення обізнаності молоді про реальні переваги контрацепції можливе завдяки впровадженню сексуальної освіти й виховання в програму закладів середньої освіти, підвищенню ролі гінекологів і сімейних лікарів у просвітницькій роботі з підлітками.

Затримка росту плода – новітні молекулярні механізми (Огляд літератури)

2025-01-03T04:38:03+02:00

Затримка росту плода (ЗРП) – це ускладнення вагітності, за якого плід не досягає відповідних гестаційному терміну розмірів. Це ускладнення є провідною причиною мертвонародження, більше половини випадків неонатальної смерті, а також розладів здоров’я дитини як у період новонародженості, так і в дорослому віці.
Стаття присвячена огляду сучасних літературних джерел щодо різних молекулярних механізмів змін плаценти, які призводять до ЗРП. Патогенез ЗРП є багатофакторним, маючи в основі порушення васкуляризації та неповноцінне постачання кисню і поживних речовин до плода. Морфологічно в плаценті спостерігають меншу кількість екстраворсинчастих трофобластів, недостатнє руйнування шару гладком’язових клітин судин, тобто збереження м’язового шару судинної стінки, менше відкладення фібриноїда в судинній стінці спіральної артерії, звуження її просвіту.
У плацентах від вагітностей з цим ускладненням фіксують підвищену активність апоптозу трофобласта, що зумовлює його обмежену інвазію, а також асептичну запальну реакцію у плаценті. Вивільнення фрагментів трофобласта у материнський кровообіг дає можливість для розпізнавання імунними клітинами вагітної фетальних антигенів, що порушує толерантність. Ця взаємодія може започаткувати «хибне коло», оскільки підвищений оксидантний стрес потенційно залучає більше імунних клітин, що підтримує запалення.
Ожиріння вагітної призводить до зменшення кількості та розміру децидуальних клітин, а також до зміни експресії маркерів децидуалізації, оброблення стромальних клітин ендометрія людини in vitro пальмітиновою кислотою призводить до зниження регуляції маркерів децидуалізації. Репродуктивний тракт, і особливо – ендометрій, експресує кілька ізоформ рецепторів лептину, найбільш детально вивченим є рецептор лептину b. Після зв’язування з цим рецептором лептин активує сигнальний шлях Janus-кінази та активатора транскрипції-3, що приводить до фосфорилювання і транслокації цих молекул у ядро, де вони регулюють транскрипцію генів прозапальних цитокінів.
Підвищений рівень sFLT-1 асоційований з розвитком ендотеліальної дисфункції, тому може бути патогенетичним механізмом ЗРП. У дослідженнях, які використовували специфічну культуру мишей з підвищеним продукуванням sFLT-1, встановлено зменшення маси плода та плаценти, пов’язане зі зменшенням транспортного шару трофобласта та змінами в експресії лабіринтних транспортерів поживних речовин.
Ендотеліальна синтаза оксиду азоту-3 (eNOS-3) бере участь у плацентарному ангіогенезі і васкулогенезі та сильно експресується під час ембріонального та внутрішньоутробного розвитку, а низький рівень її експресії безпосередньо пов’язаний з меншою доступністю оксиду азоту, порушенням інвазії трофобласта та, як наслідок, зі зниженням матково-плацентарного кровотоку та оксигенації, що спостерігають при ЗРП. Крім того, було висловлено припущення, що рання ендотеліальна дисфункція у людей, народжених із затримкою росту, відіграє важливу роль у подальшому розвитку гіпертонічної хвороби, яка може бути пов’язана з дефектною функцією eNOS та оксидантним стресом.
Дефектна децидуалізація, опосередкована прогестероном, асоціюється з підвищеним профілем зрілого дендриту та неповноцінним ремоделюванням судин матково-плацентарного кровообігу, що лежить в основі ЗРП. Мікробіологічний профіль тканини плаценти на тлі ЗРП продемонстрував значно більшу відносну кількість патогенних бактерій при порівнянні зі здоровими послідами. Метаболіти патогенної мікрофлори спричинюють патологічні зміни у плаценті.

Клінічні аспекти перебігу пологів у роділь, які обрали альтернативний метод розродження

2025-01-03T02:44:41+02:00

Питання збереження здоров’я роділлі та плода, а в подальшому — і новонародженого, є одним із найпріоритетніших завдань сучасної акушерської служби. На сьогодні особливістю сучасної акушерської допомоги в Україні є її перехід до пацієнторієнтованості, що зумовлює не лише модифікацію підходів до ведення вагітності та пологів, але й створення комфортних та безпечних умов для матері і новонародженого. Також наразі відзначається тенденція до підвищення попиту з боку майбутніх вагітних і роділь на нетрадиційні немедикаментозні методи знеболювання та альтернативні підходи до ведення пологів, які орієнтовані на зменшення вираженості пологового болю без застосування медичних засобів, забезпечення вільного пересування під час пологів, формування психологічного комфорту та позитивного пологового досвіду для роділлі та її партнера.
Мета дослідження: оцінювання перебігу пологів у роділь, залучених до спроби розродження у воді.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 150 вагітних, яких залежно від запропонованої методики розродження розподілено на:
основну групу (ОГ) – 66 вагітних, у яких розродження відбувалося із застосуванням гідротехнологій у перший та другий періоди пологів;
групу порівняння (ГП) – 34 вагітні, у яких розродження відбувалося із використанням гідротехнологій лише у перший період пологів;
контрольну групу (КГ) – 50 вагітних, у яких пологи відбувалися за загальноприйнятими стандартами.
Додатково у динаміці першого періоду пологів у всіх роділь оцінювали інтенсивність пологового болю за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ).
Результати. У динаміці пологового акту розрив плодових оболонок відбувався за більшого розкриття шийки матки на фоні задовільного прогресу пологової діяльності у роділь із застосуванням гідротехнологій (ОГ – 8,6±0,3 см, ГП – 8,1±0,4 см, КГ – 5,6±0,3 см; р<0,05). Помірна інтенсивність пологового болю зберігалася у перший період пологів при відкритті шийки матки на 6–7 см у роділь на фоні застосування гідротехнологій (ОГ – 56 (84,8%) роділь, ГП – 29 (85,3%), КГ – 15 (30,0%); р<0,05). У роділь з КГ відзначався сильний – 14 (28,0%) та нестерпний біль – 11 (22,0%), що стало показанням до застосування медикаментозних методів знеболювання (ММЗ) в перший період пологів.
Наприкінці першого періоду пологів у переважної більшості роділь, які в якості альтернативного підходу до ведення пологів обрали пологи у воді, зберігалася тенденція до утримання інтенсивності пологового болю, що оцінювали за ВАШ у 4–6 балів: ОГ – 48 (96,0%), ГП – 24 (96,0%), КГ – 34 (68,0%) жінки; р<0,05. На сильний пологовий біль, що оцінювали у 6–8 балів, скаржилися – 31 (32,0%) роділля КГ, 2 (4,0%) — ОГ, 1 (4,0%) — ГП (р<0,05).
Висновки. Позитивний ефект від застосування гідротехнологій під час пологів підтверджується наявністю достовірно меншої кількості ускладнень, що вимагали оперативного розродження в перший (ОГ – 3 (5,6%) жінки, ГП – 2 (7,4%), КГ – 20 (28,6%) та другий періоди пологів (дистрес плода: ОГ – 2 (4,0%) жінки, ГП – 4 (16,0%), КГ – 8 (16,0%); р<0,05); слабкості пологової діяльності, що не піддається медичній корекції, серед роділь ОГ не встановлено (ГП – 2 (8,0%), КГ – 4 (8,0%) жінки; р>0,05). Через наявні ускладнення під час другого періоду пологів виникала необхідність у застосуванні хірургічного розродження шляхом накладання вакуумекстрактора (ОГ – 2 (4,0%), ГП – 6 (24,0%), КГ – 12 (24,0%) жінок; р<0,05). Результати дослідження засвідчують ефективність пологів із застосуванням гідротехнологій у вагітних низького ризику щодо зниження рівня акушерських ускладнень, і, як результат, це відображається в достовірно більшій кількості випадків фізіологічного розродження (ОГ – 39 (78,0%), ГП – 14 (56,0%), КГ – 27 (54,0%) роділь; р<0,05).

Зміни гемодинаміки в системі мати–плацента–плід залежно від фактора безпліддя та менеджмент вагітних після застосування репродуктивних технологій

2025-01-03T02:48:44+02:00

Під час вагітності найбільш значні зміни спостерігаються з боку серцево-судинної системи, яка є найважливішою в процесі життєзабезпечення. Ці зміни необхідні для досягнення точної відповідності рівня функціонування фізіологічних систем зростаючим енергетичним і пластичним потребам організму вагітної та плода.
Основним методом оцінювання стану матково-плацентарного кровообігу та гемодинаміки плода є допплерометричне дослідження. Більшість робіт, присвячених вивченню кровотоку в маткових артеріях за допомогою допплерометрії, продемонстрували широкі можливості цього методу для прогнозування ускладнень вагітності, таких, як гестоз, затримка росту плода, передчасні пологи, а також негативних перинатальних результатів.
Мета дослідження: вивчення у динаміці ІІ триместра гестації особливостей гемодинаміки у вагітних залежно від фактора безпліддя в анамнезі та визначення ефективності запропонованого лікувально-профілактичного комплексу під час корекції гемодинамічних порушень системи мати–плацента–плід у динаміці вагітності у жінок після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.
Матеріали та методи. Проведене проспективне клінічне обстеження 299 вагітних. До основної групи включено 249 жінок, вагітність яких настала у результаті використання ДРТ; до контрольної групи увійшли 50 вагітних зі спонтанною вагітністю.
На першому етапі дослідження залежно від причини безпліддя жінок основної групи розподілили на підгрупи: I підгрупа – 94 вагітні з трубно-перитонеальним типом безпліддя в анамнезі, ІІ підгрупа – 87 вагітних з ендокринним типом безпліддя в анамнезі, ІІІ підгрупа – 68 вагітних з чоловічим фактором безпліддя в анамнезі. На другому етапі залежно від призначеної терапії жінки були розподілені на підгрупи: літера А – жінки отримали запропонований лікувально-профілактичний та психоемоційний корекційний комплекси; літера Б – вагітні спостерігались відповідно до загальновизнаних стандартів акушерської допомоги. Отже: підгрупа IA – 49 вагітних, підгрупа IБ – 45, підгрупа IIA – 48, підгрупа IIБ – 39, підгрупа IIIA – 36 та підгрупа IIIБ – 32 вагітні.
Усім жінкам ультразвукове дослідження з визначенням швидкостей кровотоку (систоло-діастолічне співвідношення (СДС) в основних судинах за допомогою допплерометрії у термінах вагітності 16–17, 24–25 тиж та 27–28 тиж. Рекомендованим комплексом лікувально-профілактичних заходів (РКЛПЗ) для вагітних після ДРТ є: прогестеронова підтримка, магнієве насичення, фолієва кислота, L-аргініну аспартат, омега-3 поліненасичені жирні кислоти, тривала психологічна корекція.
Результати. Зважаючи на виявлені в результаті виконання попереднього розділу дослідження порушення кровотоку в основних артеріях фетоплацентарного комплексу, проведено повторне обстеження у динаміці лікування на 27–28-у тижнях вагітності.
Середнє значення інтенсивності кровотоку у правій матковій артерії у жінок підгруп ІА та ІІА було достовірно нижчим (підгрупа ІА – 1,6, підгрупа ІБ – 2,3, р < 0,05; підгрупа ІІА – 1,7, підгрупа ІІБ – 2,4; р < 0,05), а також у лівій матковій артерії (підгрупа ІА – 1,7, підгрупа ІБ – 2,5, р < 0,05; підгрупа ІІА – 1,6, підгрупа ІІБ – 2,3; р < 0,05) і відповідало значенням вагітних з ІІІ підгрупи та контрольної групи.
Для оцінювання ефективності лікування РКЛПЗ у всіх вагітних основних груп на 34–35-у тижнях вагітності проведено комплексне ультразвукове обстеження: фетометрію, плацентографію та визначення кількості амніотичної рідини. Результати продемонстрували, що розміри плодів відповідали термінам гестації, а частота випадків симетричної затримки росту плода у вагітних підгруп ІА та ІІА значно знизилася (підгрупа ІА – 2 (4,1%), підгрупа ІБ – 7 (15,5%); підгрупа ІІА – 2 (4,2%), підгрупа ІІБ – 6 (15,4%); р < 0,05). Новонароджені у жінок підгруп ІА та ІІА з’явилися на світ у передбачувані терміни пологів, що позитивно вплинуло на перинатальні результати.
Серед жінок, які отримували стандартну терапію (підгрупи ІІА, ІІБ та ІІІА), було зареєстровано по одному випадку затримки розвитку плода у кожній підгрупі. При застосуванні РКЛПЗ у вагітних підгруп ІА та ІІА відзначено суттєве зниження частоти плацентарної дисфункції (підгрупа ІА – 7 (14,3%), підгрупа ІБ – 14 (31,1%); підгрупа ІІА – 6 (12,5%), підгрупа ІІБ – 11 (28,2%); р < 0,05), що супроводжувалося нормалізацією товщини плаценти, хоча й без статистично значущих відмінностей (підгрупа ІА – 37,1±0,3 мм, підгрупа ІБ – 40,2±0,3 мм; р > 0,05, підгрупа ІІА – 37,3±0,5 мм, підгрупа ІІБ – 39,7±0,3 мм; р > 0,05).
Висновки. При проведенні допплерометрії у жінок після застосування ДРТ у 16–17 тиж гестації виявлено відсутність двох основних критеріїв – стабільності та ідентичності показників фетоплацентарного кровотоку, зокрема в середній мозковій артерії (СМА), як кінцевої ланки гемодинамічних змін.
Так, у жінок з чоловічим фактором безпліддя СДС було співставне – 3,2 (3,1–3,3) порівняно зі спонтанною вагітністю, де цей показник становив 3,4 (3,4–3,5). У пацієнток з ендокринним безпліддям спостерігалось достовірне підвищення кровотоку в СМА – 2,8 (2,7–2,9), а також збільшення показників у артерії пуповини. У плодів жінок з трубно-перитонеальним фактором спостерігався найнижчий периферійний опір у СМА – 4,4 (4,3–4,5).
Oтримані результати визначення СДС в основних артеріях матки та фетоплацентарного комплексу в 27–28 тиж, фетометрії та амніометрії – в 34–35 тиж демонструють ефективність запропонованого комплексу заходів (прогестеронова підтримка, магнієве насичення, фолієва кислота, L-аргініну аспартат, омега-3 поліненасичені жирні кислоти, тривала психологічна корекція) в усуненні порушень гемодинаміки у вагітних після застосування ДРТ.
Показники СДС у маткових артеріях у підгрупі із запропонованим комплексом заходів були в 1,4 раза нижчими, ніж у жінок, у яких використовували стандартне ведення вагітності, та наближались до таких у жінок, у яких вагітність настала спонтанно; знизилася частота реєстрації випадків плацентарної дисфункції у вагітних з трубно-перитонеальним фактором безпліддя завдяки застосуванню рекомендованого комплексу у 2,2 раза та з ендокринним – у 1,4 раза; знизилася частота фіксації аномальної кількості амніотичної рідини у вагітних з трубно-перитонеальним фактором безпліддя за використання рекомендованого комплексу у 2,1 раза та з ендокринним – у 1,7 раза.

Скринінг ВПЛ-асоційованих неоплазій – це не лише цервікальний. Сучасні підходи до скринінгу анального раку

2025-01-02T23:22:58+02:00

Вірус папіломи людини (ВПЛ) – досить поширена інфекція, яка є причиною близько 4–5% випадків раку різної локалізації в світі. Доведений зв’язок ВПЛ з раком шийки матки (РШМ), ротоглотки, анальним раком (АР), раком вульви, піхви, статевого члена. Зміна структури поширеності ВПЛ-асоційованих типів раку спонукає до досліджень з розроблення подібних до скринінгу РШМ ефективних стратегій профілактики для інших локалізацій.
Ця стаття є аналізом актуальних літературних даних щодо вивчення поширеності, етіопатогенезу та факторів ризику АР, а також актуальних підходів до його скринінгу. Як свідчать результати наукових досліджень, АР асоціюється зі значними показниками смертності, а рівень захворюваності на нього постійно зростає, майже подвоївшись за останні 25 років. Рівень захворюваності вищий серед жінок.
Як і у разі РШМ, 90% випадків АР асоційовані з високоонкогенними штамами ВПЛ. Патогенез цих патологій також має багато спільних рис: розвитку АР передує низка передракових станів. Процес прогресування від інфікування і легкої інтраепітеліальної неоплазії до тяжкої, як правило, потребує тривалого часу. Усе це дає можливість попередити АР шляхом виявлення передракових станів.
Ефективність ПАП-тесту та генотипування високоонкогенних типів ВПЛ для виявлення інтраепітеліальних анальних неоплазій була продемонстрована низкою досліджень. Значним поштовхом для створення консенсусних рекомендацій щодо скринінгу АР стали результати багатоцентрового рандомізованого проспективного дослідження ANCHOR, яке продемонструвало ефективність лікування тяжких інтраепітеліальних уражень анального каналу для профілактики АР у осіб з вірусом імунодефіциту людини.
В огляді наведені основні положення консенсусних рекомендацій Міжнародного товариства анальної неоплазії щодо профілактики АР. Оприлюднення цих рекомендацій Міжнародного товариства анальної неоплазії у 2024 р. є значною подією для попередження АР у групах високого ризику. Для груп підвищеного ризику, до яких входять переважно жінки, важливим є фактор спільного прийняття рішень.

Ранні патоморфологічні маркери онкогенезу при атиповій гіперплазії ендометрія у пацієнток з поліпозом

2025-01-02T23:35:25+02:00

Великі клінічні дослідження встановили, що зазвичай як ендометріальні, так і цервікальні поліпи є доброякісними, проте в 0,2–1,5% може відбуватися їхня злоякісна трансформація, яку частіше діагностують у жінок із факторами ризику.
Менеджмент пацієнток із поліпами і гіперплазією ендометрія залежить від багатьох чинників та потребує встановлення чітких гістероскопічних та морфологічних критеріїв, за якими можна надійно передбачити онкоризик, своєчасно визначити адекватне лікування та його результати.
Мета дослідження: вивчення патоморфологічних характеристик гіперплазії ендометрія з атипією у пацієнток з поліпозом для визначення ранніх патоморфологічних маркерів онкогенезу.
Матеріали та методи. Когортне проспективне рандомізоване дослідження було проведено у 72 пацієнток віком від 21 до 57 років з аномальною матковою кровотечею, гіперплазією ендометрія та поліпами. Усім пацієнткам як лікувальний метод виконано гістерорезектоскопію з подальшим гістологічним дослідженням видаленого матеріалу.
Проведено гістологічне та морфометричне дослідження біоптатів ендометрія. За результатами патоморфологічного заключення було сформовано дві дослідні групи: І група – 38 жінок із гіперплазією ендометрія без атипії, ІІ група – 14 пацієнток із гіперплазією ендометрія з атипією, до групи контролю увійшли 20 жінок без гіперпластичних процесів ендометрія.
Результати. Установлено, що при гіперплазії ендометрія без атипії залози розташовувались нерівномірно, мали різну форму і величину, проте залозистий епітелій структурно незначно відрізнявся від стадії проліферації (проста гіперплазія). У стромальному компоненті переважали фібробластоподібні клітини, помірно виражена, переважно лімфоцитарна, інфільтрація, застійне повнокров’я. Клінічно значущих морфометричних змін епітеліоцитів не виявлено.
У ІІ групі пацієнток виявляли виражену структурну перебудову ендометрія із залозами різної форми та величини, залозисті структури при цьому мали неправильну форму з численними сосочкоподібними інвагінаціями, мікропапілярними формуваннями з утворенням «епітеліальних перетинок».
Залозистий епітелій спостерігався переважно багаторядний із втратою полярності щодо базальної мембрани, вогнищами аденоакантозу. Кровоносні судини розподілені нерівномірно, тонкостінні, з ознаками стазу і тромбами. Морфометрія продемонструвала наявність численних мітозів, у тому числі патологічних, як в епітеліоцитах, так і в стромі, порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення.
Отже, за отриманими результатами дослідження наявність диспластичних або злоякісних захворювань можна запідозрити на ранніх стадіях у пацієнток із гіперплазією ендометрія та наявністю клінічно безпечних поліпів ендометрія або шийки матки, а для їхньої ідентифікації пропонується проведення гістероскопії з патоморфологічним оцінюванням онкоризику.
Висновки. У пацієнток із гіперплазією ендометрія з ознаками атипії за наявності поліпів ендометрія часто виявляють збільшення площі ядра клітини, збільшення ядерно-цитоплазматичного співвідношення, а також мітозів, у тому числі і патологічних. Наявність гіперплазії у поєднанні із поліпами ендометрія потребує якнайшвидшої патоморфологічної діагностики ендометрія з метою верифікації патологічних атипових гістологічних змін у клітинах ендометрія та поліпах, що можуть бути предикторами малігнізації.
Вчасна діагностика та гістологічна ідентифікація гіперплазії ендометрія з атипією є надзвичайно важливою щодо збереження репродуктивного здоров’я жінок та попередження у них малігнізації та онкоризику.

Можливості впровадження персоналізованої медицини на прикладі генетичних особливостей рецептора вітаміну D

2025-01-02T23:42:11+02:00

У статті досліджено три поліморфні варіанти гена-рецептора вітаміну D VDR (rs1544410, rs4516035 і TaqI (rs731236) у 347 осіб, мешканців різних регіонів України, віком від 1 до 69 років. Результати продемонстрували варіабельність частот алелів та генотипів поліморфних варіантів VDR.
Мета дослідження: оцінювання варіації генотипів VDR – гена-рецептора вітаміну D в українській популяції на підставі даних генетичних досліджень.
Матеріали та методи. Визначення генотипу VDR відбувалось із застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та високопродуктивного екзомного секвенування (next generation sequencing – NGS) нового покоління на апараті Illumina’s HiSeq (виробництво США). Матеріалом для генотипування слугували букальний епітелій та слина. Отримані цифрові дані опрацьовані статистично у середовищі R.
Результати. Установлено, що носії певних генетичних варіантів гена VDR мають підвищений ризик виникнення дефіциту вітаміну D, що є надзвичайно важливим для вдосконалення персоналізованої профілактики недостатності вітаміну D.
Висновки. Виявлення носіїв мутацій у гені VDR дозволить удосконалити якість діагностики, що дасть можливість забезпечити персоналізовану профілактику недостатності та дефіциту вітаміну D і патологій, пов’язаних із цим геном, а також стратифікувати населення за групами ризику на доклінічному етапі.

Правове регулювання застосування репродуктивних технологій в Україні

2025-01-02T23:47:10+02:00

Україна належить до тих держав, де допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) дозволені на законодавчому рівні. Українська репродуктивна медицина посідає 4-е місце в Європі за кількістю програм ДРТ на рік. Проте в Україні комплексне правове регулювання відносин, що виникають при застосуванні ДРТ, на рівні спеціального закону відсутнє.
Ця стаття є оглядом літератури, метою якого було виявити наявні напрацювання та виробити рекомендації щодо правового регулювання застосування репродуктивних технологій в Україні. Розглянуто міжнародні та нормативно-правові документи України, що регулюють питання стосовно репродуктивного здоров’я. Вивчення документів здійснено методами аналізу, синтезу, бібліосемантичним та порівняльно-правовим методами.
Під час порівняння законодавства, яке регулює питання використання ДРТ в Україні та за кордоном, встановлено, що в Україні питання репродуктивного здоров’я ще не врегульовані так детально, як у країнах Європи. Сьогодні в Україні застосування репродуктивних технологій регламентовано лише окремими статтями законних актів (Конституція України, Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я») і кількома підзаконними актами.
За відсутності закону, який би безпосередньо регламентував використання репродуктивних технологій в Україні, відносини, що виникають під час застосування ДРТ, врегульовані на рівні підзаконного нормативно-правового акта – Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, який затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 787 від 09.09.2013 р. Однак цей нормативно-правовий документ призначений для регулювання медичних та організаційних аспектів діяльності лікаря-репродуктолога, визначає умови та механізми проведення ДРТ і лише частково вирішує питання правового забезпечення у цій сфері. Водночас встановлено перелік юридично неврегульованих питань та визначені напрями вдосконалення законодавства та правового захисту в галузі ДРТ в Україні.
Наведені у цій статті юридично неврегульовані принципи та питання щодо застосування ДРТ потребують їхнього розгляду та затвердження в спеціальному законі, який би гарантував баланс інтересів усіх сторін, у пріоритеті зокрема – інтереси дитини.

Вплив інфекцій та імунних порушень на розвиток внутрішньоматкової патології у жінок з антенатальною загибеллю плода в анамнезі

2025-01-03T02:31:05+02:00

Актуальною проблемою серед жіночого населення залишаються репродуктивні втрати, з них антенатальна загибель плода (АЗП) посідає провідне місце. Патогенез виникнення цієї патології є мультифакторним, але, у той самий час, неможливо точно визначити єдину причину АЗП.
Аналізуючи частоту АЗП у світі, встановлено тенденцію до повторних епізодів АЗП або АЗП, поєднану із репродуктивними втратами у ранній термін вагітності. У літературі зареєстровано дані про причинно-наслідкові зв’язки із наявною патологією ендометрія, серед яких лідируючі позиції займає запальний процес в ендометрії, і втратами вагітності за неадекватної відповіді імунної системи.
Мета дослідження: визначення стану імунної системи, інфекційного профілю та особливостей імуногістохімічного стану ендометрія у жінок з АЗП в анамнезі на етапі прегравідарної підготовки.
Матеріали та методи. Здійснено клінічне обстеження 30 пацієнток з АЗП в анамнезі, які звернулись до жіночої консультації комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» щодо планування наступної вагітності. Проведені загальноклінічне дослідження, детальний аналіз загального, гінекологічного анамнезу, даних перебігу попередньої вагітності та розродження.
Усім пацієнткам виконано мікроскопічне дослідження вагінальних виділень, зафарбованих за Грамом та оцінених за критеріями Hay–Ison. Вивчення стану ендометрія здійснено методом мікроскопічного дослідження та за допомогою імуногістохімічного аналізу з визначенням CD-138 та CD-56. Стан імунної системи оцінювали шляхом визначення активності клітинної ланки (Т- та В-лімфоцитів) і протеїнів цитокінового ряду (IL-1α, IL-6, IL-8, γ-INT, TNF-α).
Результати. Згідно з даними соматичного анамнезу, встановлено високий відсоток захворюваності сечовидільної системи інфекційно-запального характеру (53,3%) та патології серцево-судинної системи (63,3%). Серед гінекологічної патології анамнестично переважали запальні захворювання статевих шляхів (53,3%) та лейоміома матки (33,3%). В акушерському анамнезі майже у кожної другої жінки виявляли мимовільний викидень (46,7%) та у кожної сьомої – АЗП (13,3%).
Під час мікроскопічного дослідження вагінальних виділень у більшої частини встановлено ІІІ і ІV ступені за критеріями Hay–Ison. Під час мікроскопічного визначення стану ендометрія у 2/3 пацієнток встановлено порушення його проліферації і під час імуногістохімічного дослідження – позитивну реакцію CD-138 та збільшену концентрацію CD-56. Під час вивчення стану імунної системи спостерігалось зниження рівня Т-супресорів, В-лімфоцитів за збільшення вмісту Т-кілерів та прозапальних цитокінів.
Висновки. Жінки з антенатальною загибеллю плода в анамнезі мають певні особливості регуляторних механізмів імунної системи як на локальному, так і на генералізованому рівні, що спонукає до детального вивчення і діагностики на прегравідарному етапі під час визначення подальших репродуктивних планів. Особливо потребує дослідження екстрагенітальна патологія, інфекційний профіль і стан локального імунітету у порожнині матки.

Ефективний досвід лікування захворювань, спричинених вірусами папіломи людини, у жінок репродуктивного віку

2025-01-03T02:37:24+02:00

Незважаючи на первинні та вторинні заходи профілактики і природний перебіг папіломавірусної інфекції, що забезпечує тривалу латентну фазу, протягом якої можна запобігти її розвитку, у всьому світі, як і раніше, щорічно діагностують рак шийки матки (РШМ) у більш ніж 500 000 жінок. При цьому приблизно 90% випадків РШМ і смертей від нього фіксують у країнах із низьким і середнім рівнем доходу.
Згідно із сучасними настановами, скринінг РШМ (ВООЗ, 2018, 2021, 2022) включає тестування на наявність вірусу папіломи людини (ВПЛ) для виявлення передракових станів із подальшим призначенням відповідного лікування, що визначає актуальність досліджень, проведених з використанням оригінального українського лікарського засобу з прямим противірусним впливом на папіломавірус – протефлазіду, зокрема у формі супозиторіїв для вагінального застосування.
Мета дослідження: аналіз досвіду використання протефлазіду (супозиторії та краплі) при захворюваннях статевих органів у жінок репродуктивного віку, спричинених ВПЛ.
Матеріали та методи. Проведено аналіз публікацій з даними клінічних досліджень, в яких упродовж десятирічного періоду вивчали підходи до лікування та профілактики папіломавірусної інфекції лікарським засобом протефлазід (супозиторії) у жінок із цервікальними інтраепітеліальними неоплазіями – CIN І та CIN ІІ і оцінювали їхню ефективність.
Результати. Клінічні дослідження встановили високу ефективність лікування лікарськими засобами на основі діючої речовини протефлазід CIN легкого та помірного ступенів, при цьому доведено їхній низький рівень токсичності. Це дозволяє застосовувати їх навіть під час вагітності та годування груддю.
Висновки. Лікарські засоби з протефлазідом (краплі та супозиторії) на сьогодні є препаратами для специфічної противірусної терапії ВПЛ-інфекції з метою ерадикації папіломавірусу у жінок з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією (CIN І, CIN ІІ) на тлі ВПЛ-інфікування та з позитивним ВПЛ-тестом за нормальної цитологічної картини.
При лікуванні препаратом протефлазіду (супозиторії) дисплазії епітелію шийки матки, що зумовлена папіломавірусною інфекцією, відзначається нормалізація цитологічної картини або перехід цервікальної інтраепітеліальної неоплазії класу CIN II (дисплазія середнього ступеня) до класу CIN I (дисплазія слабкого ступеня).
Препарат протефлазіду (супозиторії) сприяє усуненню дисбіотичних порушень мікрофлори статевих шляхів, відновлює нормальний біотоп піхви, прискорює процеси відновлення епітелію слизової оболонки шийки матки, попереджує рецидиви захворювань.

Особливості організації перинатальної допомоги в Україні в умовах воєнного стану

2025-01-02T23:00:19+02:00

Мета дослідження: визначення особливостей організації надання перинатальної допомоги в Україні в умовах воєнного стану на підставі порівняння провідних показників діяльності закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) залежно від кількості пологів на рік з урахуванням типу закладу в госпітальному окрузі.
Матеріали та методи. Проаналізовані дані форм статистичної звітності № 21 та № 20 Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України. Для порівняння вибрані дані статистичних форм за 2019 р. як останній рік перед пандемією СOVID-19 та війною в Україні та за 2023 р. як повний рік воєнного стану, зумовленого війною з росією.
Порівняння показників діяльності обраховано окремо для трьох груп ЗОЗ (Івано-Франківська, Житомирська, Чернігівська області) залежно від кількості пологів на рік, а саме: до 1-ї групи увійшли 22 ЗОЗ з кількістю до 300 пологів на рік, до 2-ї групи – 23 ЗОЗ, у який відбулось 300–1500 пологів на рік, до 3-ї групи – 10 медичних установ з кількістю більше 1500 пологів на рік.
Математичні розрахунки здійснено за допомогою пакета «MedCalc® Statistical Software version 22.009».
Результати. Аналіз отриманих результатів свідчить про достовірне зменшення середньої кількості пологів у ЗОЗ з кількістю пологів більше 1500 на рік (р < 0,05) під час воєнного стану в Україні, введеного через війну з росією. У цей період зросла кількість ЗОЗ у групі до 300 пологів, серед яких переважну більшість становлять загальні ЗОЗ госпітального округу. У зазначеній групі достовірно зменшилася частка фізіологічних пологів (з 76,3 ± 8,9% у 2019 р. до 67,8 ± 7,0% у 2023 р.; р = 0,023).
У групах ЗОЗ з кількістю пологів до 300 та 300–1500 на рік, які належать до кластерних ЗОЗ, достовірно зросла частка кесаревих розтинів (з 16,8 (12,4–24,4)% до 26,5 (23,7–29,0)% та з 19,2 (17,2–20,6)% до 25,3 (24,1–26,1)% відповідно; р < 0,001). У групі ЗОЗ з кількістю пологів 300–1500 на рік зменшилася кількість акушерських операцій на 1 пологи (з 1,72 ± 0,62 до 1,25 ± 0,27; p<0,05) на тлі зростання частки кесаревих розтинів. У групах ЗОЗ з кількістю пологів 300–1500 та більше 1500 на рік достовірно зменшилася середня кількість пологів на 1 акушера-гінеколога (з 87,2 ± 21,4 до 63,6 ± 21,0 та з 114,1 ± 22,1 до 80,3 ± 18,1 відповідно; p < 0,05).
Висновки. Під час воєнного стану в Україні у ЗОЗ, які надають перинатальну допомогу, залежно від кількості пологів змінилися показники діяльності: зменшилася середня кількість пологів на рік та навантаження на 1 акушера-гінеколога, зросла частка ЗОЗ з кількістю пологів до 300 на рік та частка кесаревих розтинів від загальної кількості пологів.
Визначені негативні тенденції потребують вжиття заходів з поліпшення доступності та якості медичної допомоги вагітним, роділлям та породіллям у госпітальному окрузі та ефективного використання кадрових ресурсів в умовах воєнного стану.

Хвороба Лайма як міждисциплінарна проблема

2025-01-02T23:07:11+02:00

Хвороба Лайма (ХЛ) є однією з найпоширеніших трансмісивних хвороб, проте її перебіг та наслідки для здоров’я недостатньо вивчені. Наші знання про клінічні симптоми, діагностику та лікування обмежені через відсутність надійних епідеміологічних досліджень і тривалого спостереження.
Пацієнти з підозрою на ХЛ мають надзвичайно різноманітні симптоми, включаючи лихоманку, висип, втому, біль у м’язах і суглобах, параліч обличчя та артрит. Тому клінічна картина ХЛ іноді нагадує інші патології (ревматологічні, аутоімунні захворювання, неврологічні розлади тощо).
Також описані рідкісні коінфекції з цим захворюванням, що передаються через укус кліща. Тому лікарям необхідно вчасно виявити це захворювання і скерувати пацієнта до інфекціоніста, адже неправильно встановлений діагноз у подальшому ускладнює вибір методу лікування і ще більше погіршує перебіг захворювання.
Мета дослідження: визначення актуальності ХЛ як міждисциплінарної проблеми.
Матеріали та методи. Використано методи бібліографічного та контент-аналізу літератури, порівняльного підходу та синтезу, статистичного оброблення даних, а також семантичного групування щодо різноманітних аспектів симптоматики, діагностики та лікування ХЛ. Також проаналізовано 125 історій хвороб пацієнтів.
Результати. Виявлено, що серед 125 пацієнтів найбільш часто ХЛ проявляється симптомами, характерними для артритів різних локалізацій, синдрому Шегрена, синдрому Рейно, подагри, спондиліту. Серед пацієнтів переважала вікова група 51–60 років (34,4 % – 43 хворих), далі – 31–40 років (18,4 % – 23 особи), 41–50 років (17,6 % – 22 особи) та 61–70 років (12 % – 15 осіб).
Більше уражаються ХЛ жінки – 60 % (75), ніж чоловіки – 40 % (50). Найбільша кількість симптомів спостерігається у віковій групі 51–60 років – 34,4 % (43), а найменше висловлюють скарги пацієнти віком 10–20 років – 2.4 % (3).
Висновки. Сучасні діагностичні інструменти є ефективними, якщо їхня індикація та інтерпретація добре дотримані, інакше вони можуть призвести до встановлення неправильного діагнозу.
Лікування хвороби Лайма базується на антибіотикотерапії відповідно до її стадії та клінічних проявів. Тим не менш, немає чітких вказівок щодо лікування функціональних, постійних симптомів, які тривалий час спостерігаються у пацієнтів.