Репродуктивне здоров'я жінки

Гормональний статус жінок репродуктивного віку з доброякісними проліферативними захворюваннями матки

2025-11-18T03:03:57+02:00

Проліферативні захворювання матки є найбільш поширеною гінекологічною патологією, а частота поєднаного розвитку гіперпластичних процесів ендо- і міометрія становить 63,0–73,0%. Лейоміома матки, аденоміоз та доброякісні гіперпластичні процеси ендометрія є проявами проліферативного синдрому в органах репродуктивної системи жінок і вказують на низку загальних рис патогенетичних механізмів їхнього розвитку.
Мета дослідження: вивчення гормонального статусу жінок репродуктивного віку з поєднаними та солітарними проліферативними захворюваннями матки.
Матеріали та методи. Обстежено 210 респонденток репродуктивного віку (19–35 років), з яких 30 – практично здорові жінки (контрольна група), 180 – з гіперпластичними процесами матки, зокрема 90 пацієнток із поєднаними (основна група) та 90 – з ізольованими проліферативними процесами матки (група порівняння). Проведено аналіз особливостей гормонального статусу шляхом визначення в сироватці крові рівня фолікулостимулювального гормону (ФСГ) та лютеїнізувального гормону (ЛГ), естрадіолу, прогестерону, пролактину, розрахунку індексу ЛГ/ФСГ і співвідношення естрадіолу/прогестерону з урахуванням даних ультразвукового дослідження органів малого таза. Статистичну обробку даних виконано з використанням комп’ютерної програми Statisticа 13.3.721.
Результати. У разі поєднаної патології матки система гормонального гомеостазу зазнає значно більшого напруження, ніж при наявності солітарної патології, про що свідчить зниження частоти повноцінних менструальних циклів майже у кожної другої жінки. У жінок з ізольованими гіперпластичними процесами матки ановуляторні цикли й недостатність лютеїнової фази відзначаються практично з однаковою частотою, тоді як при поєднаних формах частота недостатності лютеїнової фази перевищує частоту ановуляторних циклів в 1,3 раза. Поєднані форми доброякісних проліферативних захворювань матки у жінок репродуктивного віку розвиваються на тлі оваріальної недостатності в 1,6 раза частіше, ніж солітарні форми.
Висновки. Гормональну недостатність яєчників виявлено майже у кожної другої жінки репродуктивного віку з поєднаними гіперпластичними процесами ендо- і міометрія та у кожної третьої – із солітарними формами проліферативних захворювань матки. Ановуляція зафіксована у 21,1% пацієнток із поєднаними формами та у 15,6% – з ізольованими формами гіперпластичних процесів матки; недостатність лютеїнової фази – у 26,7% та 14,4% хворих відповідно (р < 0,05).

Аналіз поширеності, ефективності та безпечності застосування таблеток невідкладної контрацепції з левоноргестрелом

2025-11-18T03:16:34+02:00

Кожна сексуально активна жінка репродуктивного віку може стикнутися із ситуацією, коли виникає необхідність застосування екстреної контрацепції. Завдання сучасного лікаря полягає в наданні пацієнткам із такою проблемою кваліфікованої консультації, щоб допомогти ефективно та безпечно запобігти небажаній вагітності, а відтак – необхідності її подальшого переривання.
Мета дослідження: оцінка рівня обізнаності лікарів і пацієнток щодо ефективності, безпечності та задоволеності застосуванням препаратів для невідкладної контрацепції, а саме таблеток із левоноргестрелом.
Матеріали та методи. Проведено опитування 120 лікарів загальної практики – сімейної медицини, 210 лікарів акушерів-гінекологів і 185 жінок репродуктивного віку щодо принципів, методів і засобів невідкладної контрацепції, а також безпечності та рівня задоволеності таблетками невідкладної контрацепції з левоноргестрелом.
Результати. 94,3% акушерів-гінекологів зазначили, що під час консультування пацієнток із питань контрацепції інформують їх про можливість застосування невідкладної контрацепції в разі помилок під час використання бар’єрних або гормональних методів. Серед лікарів загальної практики – сімейної медицини лише 49,2% опитаних повідомили, що можуть упевнено надавати консультації своїм пацієнткам із питань планування сім’ї та невідкладної контрацепції.
Опитування споживачів медичних послуг (віком 20–45 років) показало, що основними засобами контрацепції при періодичних статевих стосунках є використання презервативів (46,5%), перерваний статевий акт (35,1%), який не належить до методів запобігання вагітності, та застосування таблеток невідкладної контрацепції (18,4%).
Серед жінок, які застосовували левоноргестрел, повну задоволеність препаратом висловили 97,1% пацієнток.
Висновки. Левоноргестрел є оптимальним засобом для запобігання небажаній вагітності після незахищеного статевого акту або в разі, якщо застосований метод контрацепції виявився ненадійним. Левоноргестрел безпечний при правильному застосуванні в екстрених випадках і є альтернативою аборту, однак не може замінити методи планової контрацепції. Знання основних методів, показань, рекомендованих препаратів для невідкладної контрацепції та схем їх застосування слід розглядати як важливу складову консультативної роботи сучасних лікарів амбулаторної ланки надання медичної допомоги в актуальних соціально-економічних умовах України.

Запальні захворювання органів малого таза на тлі використання внутрішньоматкової спіралі: мікробіологічний профіль та клінічне значення

2025-11-18T03:37:22+02:00

Внутрішньоматкові спіралі (ВМС) є одним із найбільш поширених методів контрацепції тривалої дії, що характеризується високою ефективністю та безпекою. У світі близько 22,8% жінок, які не планують вагітність на певному етапі життя, надають перевагу ВМС як методу контрацепції. Однак використання цих пристроїв значною мірою асоціюється з підвищеним ризиком запальних захворювань органів малого таза, що потенційно може призвести до серйозних ускладнень для здоров’я.
Мета дослідження: виявлення поширеності бактеріальних мікроорганізмів в ендоцервікальних мазках жінок, які використовують ВМС, та оцінка профілю їхньої чутливості до антибіотиків.
Матеріали та методи. Це перехресне дослідження проведене в період із червня 2022 р. по червень 2024 р. Письмову та усну згоду на участь у дослідженні надали 162 жінки віком 18–48 років, які зверталися до приватної гінекологічної клініки та лікарні Аль-Захраві в місті Мосул (Ірак) і використовували ВМС як метод контрацепції. Ендоцервікальні мазки досліджені за допомогою методу фарбування за Грамом, біохімічного тестування та системи VITEK 2 для ідентифікації бактерій. Чутливість до антибіотиків оцінювали автоматизованими методами.
Результати. Серед 162 учасниць дослідження у 90 (55,56%) жінок зафіксовано негативні результати посіву, тоді як у 72 (44,44%) жінок були позитивні результати. Escherichia coli була найпоширенішим виявленим мікроорганізмом (17,28%), за нею – Klebsiella spp. (6,79%) та Staphylococcus aureus (7,41%). Тест на чутливість до антибіотиків засвідчив, що найвищу ефективність продемонстрували меропенем, іміпенем, левофлоксацин і колістин зі 100% чутливістю. Інші антибіотики, включно з амікацином та ампіциліном, виявили високий рівень резистентності (66,67% і 70,83% відповідно). Такі клінічні ознаки, як диспареунія, вагінальні виділення та тазовий біль, мали статистично значущий зв’язок із виявленням позитивних культур (p < 0,05).
Висновки. Дослідження підкреслює значну поширеність бактеріальних інфекцій, серед яких провідним патогеном є Escherichia coli у жінок, які використовують ВМС. Найвища чутливість із боку мікроорганізмів була виявлена до карбапенемів (іміпенем і меропенем), що свідчить про їхню ефективність у лікуванні подібних інфекцій. Для ефективного лікування інфекцій, пов’язаних із використанням ВМС, рекомендуються регулярний моніторинг та відповідна антибактеріальна терапія.

Вірус папіломи людини як інфекційний та онкогенний чинник: огляд літератури

2025-11-18T04:24:21+02:00

Вірус папіломи людини (ВПЛ) – один із найпоширеніших у світі груп вірусів, що передається статевим шляхом, здебільшого має безсимптомний перебіг і спричинює ВПЛ-асоційовані захворювання: від доброякісних до злоякісних новоутворень. Поширеність, відсутність специфічних симптомів на ранніх стадіях, ускладнена діагностика та раннє виявлення ВПЛ-інфекції, що є критичним з огляду на онкогенність деяких варіантів вірусу, відтермінований початок лікування, певна недоступність до своєчасної профілактики – усе це зумовлює актуальність вивчення ВПЛ-інфекції.
ВПЛ сам по собі не викликає рак, а неопластичний процес запускається за умови наявності тригерів. До найзначущих тригерів належать: статева активність (ранній вік першого статевого акту та кількість партнерів), куріння, тривале приймання оральних контрацептивів (понад 5 років), дефіцит фолієвої кислоти, вплив ультрафіолетових променів і радіації, імуносупресія, вживання горіху бетель, вагітність, а також супутнє ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом, хронічні запальні захворювання органів малого таза, ендометріоз, якісні та кількісні порушення мікрофлори піхви. На тлі інфікування ВПЛ було виявлено кілька епігенетичних змін як у геномах вірусу, так і в геномах клітин-хазяїнів, включно з гіпометилюванням або гіперметилюванням вірусної дезоксирибонуклеї-
нової кислоти та гіперметилювання генів-супресорів пухлин клітин-хазяїнів, а також модифікації гістонів і зміни експресії некодуючих рибонуклеїнових кислот. Вірусні онкопротеїни E6 та E7 взаємодіють і змінюють експресію кількох клітинних білків, що беруть участь в епігенетичній регуляції, змінюючи транскрипційну компетентність інфікованих клітин, спричинену змінами в експресії генів, підвищеною активністю ферментів, що модифікують гістони, та ремоделюванням хроматину. На сьогодні найефективнішим засобом профілактики є вакцинація.
Нині у світі та в Україні існує три основних типи вакцин: двовалентна, чотиривалентна та дев’ятивалентна. Ефективність вакцини демонструється численними дослідженнями. Так, наприклад, при дослідженні жінок, які були вакциновані у віці 12–13 років двовалентною вакциною проти ВПЛ, не зафіксовано випадків інвазивного раку шийки матки, що вказує на 100% ефективність вакцини. У жінок у віці 14–22 років, які отримали три дози вакцини, рак шийки матки розвинувся у 3,2 випадку на 100 тис., тоді як серед невакцинованих показник становив 8,4 випадку на 100 тис. Також низка досліджень показує, що вакцинація запобігає розвитку орофарингеальних та анальних інфекцій.

Торакальний ендометріоз – мультидисциплінарний підхід до діагностики та лікування (Огляд літератури)

2025-11-18T04:46:46+02:00

У всьому світі поширення ендометріозу серед жінок репродуктивного віку перебуває на рівні близько 10%. Ця патологія часто супроводжується ураженням органів малого таза, передусім репродуктивної системи, і проявляється больовим синдромом (дисменорея, дисхезія, хронічний тазовий біль, диспауренія, дизурія), аномальними матковими кровотечами, безпліддям. Проте поширення ендометріоїдних вогнищ спостерігається і поза порожниною малого таза та черевною порожниною (ураження кишечника, очеревини, сечового міхура, сечоводів). Екстрагенітальні вогнища можуть виявлятись у тканині діафрагми, легень, плеври, шкіри.
Торакальний ендометріоз проявляється ураженням плеври та легень. З огляду на те що торакальний ендометріоз є патологією, яка трапляється не часто, то в науковій літературі немає достатньої кількості публікацій, які б охоплювали дані сотень пацієнтів із торакальним ендометріозом. Переважна більшість повідомлень становить опис клінічних випадків. У цій статті наведені клінічні випадки різних форм торакального ендометріозу в пацієнтів різного віку. Часто захворювання супроводжується такими клінічними симптомами, як кашель, кровохаркання, утруднення дихання, біль у грудній клітці. Такі прояви можуть тривати кілька місяців і часто збігаються з появою менструацій. Першочергово в пацієнтів діагностують пневмоторакс, гемоторакс. Часто діагностика торакального ендометріозу не є швидкою і займає період від кількох днів до місяців. Методи візуальної діагностики – рентгенографія органів грудної клітки, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, бронхоскопія, відеоасистована торакоскопія – належать до основних діагностичних методик. Взяття біопсії тканин із гістологічним висновком є вирішальним для підтвердження діагнозу торакального ендометріозу. Нерідко ця екстрагенітальна форма ендометріозу поєднується з ендометріозом матки, яєчників, маткових труб та очеревини.
Лікування ендометріозу включає хірургічне втручання з відповідною оперативною корекцією та видалення ендометріальних вогнищ. Для запобігання рецидиву патології пацієнти часто отримують консультацію гінеколога з подальшим призначенням гормональної терапії – комбінованих оральних контрацептивів, агоністів гонадотропін-рилізинг-гормонів, прогестагенів.
Тільки мультидисциплінарний підхід із залученням фахівців різних спеціальностей (сімейний лікар, хірург, радіолог, гінеколог) є найефективнішим для діагностики та лікування торакального ендометріозу з найменшою частотою випадків рецидивів у майбутньому.

Профілактика атонічних кровотеч у ранній післяпологовий період у породіль групи високого ризику геморагічних ускладнень

2025-11-18T03:43:41+02:00

Післяпологова кровотеча (ППК) є одним з основних екстрених акушерських ускладнень, частота якого коливається в межах 1,0–10,0% від загальної кількості пологів. Атонія матки – основна причина ППК – становить 70–80% усіх випадків і найчастіше виникає протягом 2 год після пологів.
Мета дослідження: оцінка клінічної ефективності застосування нової вітчизняної методики РЕНИС-1 (ремоделювання нижнього сегмента матки) з вакуумною системою для профілактики атонічної ППК у жінок групи високого ризику при пологах через природні пологові шляхи.
Матеріали та методи. На клінічних базах кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика впродовж 2022–2024 рр. проведено проспективне рандомізоване дослідження, до якого включено 77 вагітних високого ризику розвитку геморагічних ускладнень, які мали вагінальні пологи. Жінки були розподілені методом простої рандомізації на дві групи: І група (інтервенційна, n = 41) – породіллям після народження плаценти застосовували інтервенційну методику РЕНИС-1 із вакуумом низького тиску (80–90 мм рт. ст.) для запобігання розвитку атонічних ППК у поєднанні з внутрішньом’язовим введенням 10 МО окситоцину; ІІ група (контрольна, n = 36) – пацієнткам проводили лише стандартну профілактику згідно з протоколом активного ведення третього періоду пологів: введення 10 МО окситоцину без додаткових втручань (відповідно до наказу МОЗ України від 24 березня 2014 р. № 205).
Для оцінки ефективності методу визначали частоту розвитку атонічної ППК у перші 2 год після пологів, а також об’єм крововтрати в ранній післяпологовий період, який вимірювали гравіметричним методом. Патологічною вважали крововтрату об’ємом ≥ 500,0 мл.
Результати. Пацієнтки обох груп були репрезентативними за віком, терміном гестації, способом розродження та кількістю факторів ризику розвитку ППК (p > 0,05). Основними факторами ризику ППК в обох групах були: великий плід, полігідрамніон, багатоплідна вагітність і ППК в анамнезі. У І групі середній об’єм крововтрати, частота атонічних кровотеч, необхідність у проведенні гемотрансфузій і додаткового введення утеротонічних препаратів були достовірно нижчими порівняно з ІІ групою (p < 0,01).
Висновки. Профілактичне застосування методики РЕНИС-1 із вакуумом низького тиску у вагітних високого ризику розвитку ППК при пологах через природні пологові шляхи достовірно знижує об’єм крововтрати, зменшує частоту атонічних кровотеч у ранній післяпологовий період, а також знижує потребу в гемотрансфузіях і додатковому введенні утеротонічних препаратів.

Вплив порушень коагуляційного гомеостазу в розвитку акушерських ускладнень вагітних із метаболічно-асоційованим стеатогепатитом та ожирінням

2025-10-13T13:06:18+03:00

Метаболічно-асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) є однією з найчастіших причин хронічних захворювань печінки у світі, а її поширеність серед жінок репродуктивного віку перевищує 10%. Перебіг вагітності у пацієнток із метаболічно-асоційованим стеатогепатитом (МАСГ) супроводжується високим ризиком розвитку акушерських ускладнень, що визначає актуальність цього дослідження.
Мета дослідження: оцінити частоту виникнення акушерських ускладнень та особливості порушень коагуляційного гомеостазу у вагітних із МАСГ на тлі ожиріння.
Матеріали та методи. У проспективне клінічне дослідження включено 97 вагітних із МАСГ та ожирінням. Конт-
рольну групу становили 40 здорових жінок. Усім пацієнткам у ІІ триместрі вагітності визначали показники коагуляційного гомеостазу (протромбіновий час, протромбіновий індекс, потенційну активність плазміногену, рівень фібриногену, антитромбін ІІІ).
Результати. У вагітних із МАСГ на тлі ожиріння виявлено коагуляційний дисбаланс, вираженість якого посилювалася зі зростанням індексу маси тіла. Це супроводжувалося достовірним підвищенням частоти плацентарної дисфункції, затримки росту плода, прееклампсії та післяпологових кровотеч. У вагітних із MAСГ на тлі ожиріння частота плацентарної дисфункції та затримки росту плода була в 5,1 раза вищою, ніж у контрольній групі (38,1% проти 7,5% та 25,7% проти 5,0% відповідно); прееклампсії – у 4,4 раза вищою (32,9% проти 7,5%); акушерських кровотеч –
у 5,8 раза вищою (14,4% проти 2,5%).
Висновки. Встановлено, що коморбідність МАСГ та ожиріння асоціюється з достовірним зростанням частоти основних акушерських ускладнень. Це наголошує на необхідності ранньої діагностики, своєчасної профілактики та активного лікування зазначеної патології з метою прогнозування й профілактики материнських і перинатальних ризиків.

Управління демографічними ризиками при проведенні клінічних досліджень

2025-11-18T02:44:34+02:00

У статті розглянуто поняття демографічних ризиків, їхні джерела, регуляторні та етичні вимоги, методологічні і операційні підходи до їхнього виявлення й мінімізації, а також механізми моніторингу та управління під час фази планування, виконання й аналізу дослідження.
Мета дослідження: визначити ключові демографічні ризики при проведенні клінічних досліджень та обґрунтувати стратегії їхнього управління з урахуванням міжнародних стандартів і українського контексту.
Матеріали та методи. Використано систематизований огляд наукової літератури, міжнародних регуляторних документів (світові стандарти «Належної клінічної практики» (ICH), рекомендації Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA), Європейського агентства з лікарських засобів (EMA), Ради міжнародних організацій із медичних наук (CIOMS), Всесвітньої медичної асоціації (WMA)) та національних нормативних актів України, виданих у 2019–2025 рр. Проведено порівняльний аналіз підходів до управління демографічними ризиками, узагальнено результати систематичних оглядів і метааналізів, а також методологічних рекомендацій із підгрупових аналізів, дизайну протоколів, утримання учасників і роботи з пропущеними даними.
Результати. Виявлено, що найпоширенішими джерелами демографічних ризиків є: обмеження критеріїв включення, недооцінка стратегії набору вразливих груп, нерівномірність відсіву та недосконалість підгрупових аналізів. Ключові методи їхньої мінімізації включають: застосування стратифікації та адаптивних дизайнів, визначення цільових показників репрезентативності в протоколі, комплексні стратегії набору й утримання учасників, використання сучасних методів обробки пропущених даних, ризик-орієнтований моніторинг із демографічними індикаторами. В українських умовах, з огляду на воєнний стан, додатково актуальними є оперативні зміни в протоколах і гнучкі механізми збереження безпеки та континуїтету досліджень.
Висновки. Управління демографічними ризиками має бути інтегрованим компонентом усіх фаз клінічних досліджень, що передбачає мультидисциплінарний підхід і баланс між науковою валідністю, етикою та доступністю для учасників.

Визначення Ki-67 та CA 15-3 як потенційних біомаркерів при раку молочної залози та цукровому діабеті 2-го типу

2025-11-18T02:48:06+02:00

Рак молочної залози (РМЗ) є найпоширенішим видом раку в жінок у всьому світі та найчастішою причиною смертності, пов’язаної з раком. Ki-67 – це ядерний білок, який є ключовим маркером клітинної проліферації. Експресія цього маркера протягом усіх активних фаз клітинного циклу, виражена як відсоток позитивно забарвлених пухлинних клітин, надає цінну прогностичну та предикативну інформацію при РМЗ. CA 15-3 – це циркулювальний онкомаркер, який переважно пов’язаний із РМЗ. Це розчинна форма глікопротеїну MUC1, який надмірно експресується та виділяється в кровотік злоякісними епітеліальними клітинами молочної залози.
Мета дослідження: вивчення впливу гіперглікемії на концентрацію в крові онкомаркерів Ki-67 та CA 15-3 та визначення ролі цих біомаркерів у жінок із РМЗ та цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2).
Матеріали та методи. У дослідження включено 100 жінок, які були розділені на три групи. До 1-ї групи увійшло 32 жінки з ЦД2 та РМЗ, до 2-ї – 34 жінки з РМЗ, до 3-ї (контрольна група) – 34 здорові жінки. Були оцінені рівні онкомаркерів (CA 15-3 та Ki-67), індекс маси тіла, вік, стадія раку, тривалість ЦД2 та глікований гемоглобін (HbA1c) у трьох групах.
Результати. Рівні Ki-67 та CA 15-3 у сироватці крові у жінок із ЦД2 та РМЗ були значно вищими, ніж у жінок із РМЗ (p < 0,0001), рівні Ki-67 у сироватці крові були значно вищими у жінок із ЦД2, ніж у контрольній групі, а рівень HbA1c у жінок із ЦД2 та РМЗ був значно вищим, ніж у жінок із РМЗ та контрольної групи.
Висновки. Пацієнтки із ЦД2 мають вищий ризик розвитку РМЗ, ніж жінки без діабету, тому оцінювання рівня онкомаркерів Ki-67 та CA 15-3, яке можна використовувати як діагностичні біомаркери у жінок із ЦД2, є перспективною стратегією для покращення результатів діагностики та лікування раку.

Психологічні виміри репродуктивного здоров’я студенток: університети, цифрова турбота та демографічне майбутнє

2025-11-18T02:53:00+02:00

В умовах повномасштабної війни, цифрової трансформації та демографічної кризи репродуктивне здоров’я (РЗ) жінок в Україні потребує невідкладного міждисциплінарного осмислення. Особливо вразливою групою є студентки закладів вищої освіти, які стикаються зі складними психологічними, соціальними й поведінковими викликами, що можуть негативно впливати на їхню фертильність, емоційне благополуччя та участь у демографічному відновленні держави.
У цьому дослідженні увагу акцентовано на психологічних вимірах РЗ студенток, із фокусом на їхні переживання, цифрову самоопіку і сприйняття університетів як інституцій підтримки.
Мета дослідження: дослідити психологічні виміри РЗ студенток українських університетів, зосередившись на переживаннях, поведінкових реакціях, цифровій самоопіці та сприйнятті університету як інституції турботи й демографічної стійкості.
Матеріали та методи. У період із січня по липень 2025 року було проведено анонімне опитування 896 студенток із семи українських університетів. Використано дві авторські анкети: 1) для вивчення психоемоційних переживань і поведінкових стратегій у сфері РЗ; 2) для аналізу сприйняття університету як простору цифрової підтримки. Застосовано методи описової статистики та кореляційного аналізу за коефіцієнтом Спірмена. Дослідження отримало схвалення етичної комісії Інституту розвитку практичної психології.
Результати. Ключові результати засвідчили, що 573 (64,0%) опитаних переживають стрес або емоційний дискомфорт, пов’язаний із РЗ; 242 (27,0%) студентки турбуються щодо своєї фертильності; 188 (21,0%) – бояться втрати контролю над тілом. Цифрову самоопіку, зокрема використання мобільних застосунків, онлайн-ресурсів і телемедичних консультацій, практикують 511 (57,0%) респонденток. Виявлено статистично значущий позитивний зв’язок між суб’єктивним відчуттям підтримки з боку університету та рівнем цифрової турботи про РЗ (r = +0,53, p < 0,001). У результаті дослідження окреслено нову роль українських університетів як психосоціальних агентів цифрової турботи в умовах воєнної турбулентності. Аргументовано необхідність переосмислення РЗ як багаторівневого конструкта, що охоплює психологічні, цифрові й освітні складові. Запропоновано інтегрувати в університетське середовище програми емоційної грамотності, цифрової обізнаності та інклюзивної педагогіки як засоби збереження репродуктивного потенціалу студентської молоді й зміцнення демографічної стійкості України в умовах післявоєнного відновлення.
Висновки. Університети в умовах воєнного часу можуть виконувати роль не лише освітніх, а й психосоціальних інституцій цифрової турботи, що здатні підтримувати РЗ молоді. Цей потенціал виявляється в інтеграції цифрових інструментів, емоційно чутливій педагогіці та гнучких формах факультетсько-студентської взаємодії.

Актуальні проблеми репродуктивного здоров’я військовослужбовиць в Україні

2025-11-18T01:42:08+02:00

Репродуктивне здоров’я жінок у військових умовах є чутливою індикаторною системою, що швидко реагує на стресові, фізичні й емоційні навантаження. Збереження репродуктивного потенціалу та психоемоційного добробуту жінок-військовослужбовців має стати пріоритетом для медичних досліджень і політики охорони здоров’я під час та після війни.
Мета дослідження: оцінювання скарг і симптомів із боку репродуктивної системи, що вперше з’явилися після 24 лютого 2022 року у військовослужбовиць залежно від тривалості їхнього перебування в зоні бойових дій (ЗБД) та наявності у них синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ).
Матеріали та методи. Проведено онлайн-опитування військовослужбовиць щодо змін у стані здоров’я, які вони відчули після 24 лютого 2022 р. Для виявлення жінок із СПКЯ було використано спеціально розроблену групу питань. Відповіді надала 431 респондентка. Жінки були розподілені на групи залежно від тривалості перебування в ЗБД. До І групи увійшли жінки (n = 233), які не перебували в ЗБД, до ІІ (n = 82) – які перебували терміном до 1 міс., до ІІІ (n = 69) – які перебували від 1 до 6 міс. та до IV групи (n = 47) – жінки, які перебували в ЗБД понад 6 міс.
Результати. Найвища частота больового синдрому спостерігалась у військовослужбовиць ІІІ групи – 34,78%, олігоменореї та аменореї – у жінок IV групи (65,96%) (p < 0,05). Частота аномальних маткових кровотеч зростала з тривалістю служби та досягла максимуму в IV групі – 21,28%. Жінки з бойовим досвідом понад 6 міс. найчастіше повідомляли про кілька скарг одночасно – 44,68%. Водночас найменша кількість жінок, які не мали жодних порушень, також належала до цієї групи – лише 12,77% (p < 0,05). Питома вага жінок із СПКЯ серед усіх опитаних становила 10,7%. У жінок із СПКЯ, що перебували в ЗБД, поява або посилення менструального болю та аномальних маткових кровотеч можуть бути пов’язані як із відновленням овуляції після нормалізації маси тіла, так і з впливом хронічного стресу, інсулінорезистентності й симпатичної активації, що підтримують стан ановуляції у тих, хто не перебував у ЗБД.
Висновки. З 24 лютого 2022 р. серед жінок, що перебувають на військовій службі в ЗБД понад 6 міс., виявлено найвищу частоту появи нових симптомів із боку репродуктивної системи – порушень менструального циклу, аномальних маткових кровотеч, а також кількох симптомів одночасно. Жінки зі встановленим діагнозом СПКЯ в умовах військової служби входять до групи підвищеного ризику щодо появи порушень репродуктивної системи, зокрема аномальних маткових кровотеч, тазового болю та метаболічних розладів.
Нагальною є необхідність медичних програм підтримки, адаптованих до потреб жінок, які проходять службу в умовах військового середовища. Необхідні лонгітудинальні дослідження здоров’я українців (та їхніх нащадків) із різних соціальних і професійних прошарків та різних регіонів на період повномасштабного вторгнення і після його закінчення.

Особливості перебігу вагітності у жінок в умовах воєнного стану в Україні

2025-11-18T02:36:54+02:00

Мета дослідження: вивчення особливостей перебігу вагітності у жінок в умовах воєнного стану.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 97 вагітних із зони бойових дій, які увійшли в основну групу (ОГ), у терміні вагітності понад 22 тиж. Вони були госпіталізовані та народжували в пологових стаціонарах Львова в період із 2022 до 2024 рр. До контрольної групи (КГ) увійшли 33 вагітні – мешканки Львова та Львівської області. Вагітним проводилося обстеження відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15.07.2011 р. № 417,, яке включало збір анамнезу життя, алергологічного та акушерсько-гінекологічного анамнезу. Вагітні заповнювали заздалегідь опрацьовані анкети, які включали питання тестів Ч. Д. Спілбергера в модифікації Ю. Л. Ханіна. Cтатистичний аналіз результатів здійснювали з використанням критерію Стьюдента та методу Фішера. Відмінності вважали статистично значущими при p < 0,05.
Результати. Середній вік вагітних становив 32,74 ± 0,58 року в ОГ та 31,68 ± 0,58 року в КГ. Постійну роботу мали 49 (50,5%) учасниць ОГ та 13 (39,4%) – КГ. Кількість домогосподарок становила 48 (49,5%) жінок в ОГ та 20 (60,6%) – КГ. У шлюбі перебували 77 (79,4%) вагітних ОГ та 29 (87,9%) – КГ; не перебували у шлюбі відповідно 20 (20,6%) і 4 (12,1%). Обтяжений соматичний анамнез мали 84 (86,6%) пацієнтки ОГ та 30 (90,8%) – КГ (р < 0,05). Гінекологічні захворювання в анамнезі виявлені у 76 (78,4%) жінок ОГ та 27 (81,8%) – КГ. Перебіг вагітності достовірно частіше ускладнювався:
– загрозою раннього аборту – у 39 (40,2%) вагітних ОГ та 5 (15,2%) – КГ (р < 0,05);
– загрозою пізнього самовільного аборту – у 50 (51,5%) жінок ОГ та 11 (33,3%) – КГ (р < 0,05);
– загрозою передчасних пологів – у 56 (57,7%) учасниць ОГ та 8 (24,2%) – КГ (р < 0,05);
– плацентарною дисфункцією – у 33 (34,1%) представниць ОГ та 4 (12,1%) – КГ (р < 0,05).
Дисфункцію плаценти діагностовано у 62 (63,9%) жінок ОГ проти 6 (18,2%) у КГ (р < 0,05). Гестоз спостерігався у 52 (53,6%) вагітних ОГ та 8 (24,2%) – КГ (р < 0,05). Оперативне розродження проведено у 35 (36,1%) жінок ОГ, тоді як у КГ – лише в 6 (18,2%). За результатами тесту Ч. Д. Спілбергера, у вагітних ОГ переважали помірний та високий рівень реактивної тривожності (РТ) та особистісної тривожності (ОТ).
Висновки. Особливостями перебігу вагітності у жінок в умовах воєнного стану є загроза раннього та пізнього аборту, передчасних пологів, плацентарна дисфункція, гестоз, які відзначалися в 1,5 раза частіше у вагітних із зони бойових дій. У цієї ж когорти жінок виявлено помірний та високий рівень РТ і ОТ, а середній рівень РТ був у 1,5 раза вищим. У вагітних із зони бойових дій у 2 рази частіше застосовували епідуральну анестезію під час пологів, що можна пояснити бажанням зменшити емоційне навантаження при високому рівні тривоги. Також вони у 2 рази частіше потребували оперативного розродження.

Оцінка якості життя хворих на первинний рак яєчників під час персоніфікованого лікування

2025-11-18T03:59:45+02:00

Рак яєчників (РЯ) посідає провідне місце серед онкогінекологічних захворювань за рівнем смертності, що зумовлено передусім пізнім виявленням та високою частотою рецидивів.
Мета дослідження: аналіз якості життя (ЯЖ) хворих на первинний поширений РЯ залежно від варіанта персоніфікованого менеджменту – до початку спеціального лікування, після виконання циторедуктивної операції в ранній і пізній післяопераційний періоди, на етапі хімієтерапевтичного лікування та після завершення спеціального лікування.
Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз оцінки ЯЖ 74 хворих на первинну серозну аденокарциному яєчника III–IV стадій (FIGO 2015):
– група IA – хворі на первинний РЯ, яким було проведено лікування в обсязі первинного циторедуктивного оперативного втручання (primary debulking surgery – PDS) + ад’ювантна хімієтерапія (adjuvant chemotherapy – АСТ) – 43 пацієнтки;
– група ІB – хворі на первинний РЯ, яким було проведено лікування в обсязі неоад’ювантної хімієтерапії (neoadjuvant chemotherapy – NACT) + інтервальне циторедуктивне оперативне втручання (interval debulking surgery – IDS) + ACT – 16 пацієнток;
– група IC – хворі на первинний РЯ, яким було проведено лікування в обсязі PDS + гіпертермічна інтраперитонеальна хімієперфузія (hypertermic intraperitoneal chemotherapy – HIPEC) + ACT – 15 пацієнток.
Оцінювали фізичний та психологічний компоненти здоров’я за допомогою опитувальника стану здоров’я Short Form-36 (SF-36).
Результати. На початковому етапі (до початку спеціального лікування) середнє значення фізичного здоров’я (physical health – PH) становило 47,4 ± 9,4 бала в групі ІА, 46,9 ± 10,3 – у групі IB та 47,2 ± 9,8 – у групі ІС. Середнє значення психологічного здоров’я (mental health – МH) на цьому ж етапі становило 49,7 ± 11,2 бала в групі ІА, 41,1 ± 10,7 – у групі IB та 43,9 ± 10,9 – у групі ІС. Статистично достовірної різниці показників PH та МH між усіма групами при первинному РЯ до початку спеціального лікування не виявлено (р > 0,05). У ранній післяопераційний період середнє значення PH становило 36,1 ± 9,7 бала в групі ІА, 36,0 ± 7,8 – у групі ІВ та 32,6 ± 8,8 – у групі ІС (t = 1,231; р = 0,224); середнє значення MH – 38,9 ± 9,5, 39,8 ± 8,6 та 39,2 ± 10,1 бала відповідно. У пізній післяопераційний період середнє значення PH становило 41,1 ± 9,3 бала в групі ІА, 41,1 ± 10,2 – у групі ІВ та 41,9 ± 10,4 – у групі ІС; середнє значення MH становило 39,0 ± 9,2, 38,7 ± 9,7 та 38,0 ± 7,6 бала відповідно.
Висновки. У хворих на первинний РЯ у ранній післяопераційний період відзначалося зниження показників шкал PH та MH. Виконання HIPEC супроводжувалося зниженням показників PH, найбільш вираженим – у ранній післяопераційний період.