Алгоритм лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку з урахуванням генетичних чинників

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

А.Г. Корнацька
М.А. Флаксемберг
О.Ю. Борисюк
Г.В. Чубей
З.І. Россоха

Анотація

Мета дослідження: визначення зв’язку поліморфізмів генів рецепторів естрогенів ESR1 та прогестерону PGR з розвитком лейоміоми матки (ЛМ) та розроблення алгоритму ведення пацієнток, заснованого на результатах УЗД та генетичних досліджень.
Матеріали та методи. Комплексно обстежено 90 жінок з інтрамуральною ЛМ віком від 26 до 45 років, що додатково включало визначення наявності поліморфізму PROGINS гена PGR, поліморфних варіантів A351G та T397C гена ESR1. У подальшому лікування залежало від виявлених поліморфізмів досліджуваних генів, кількості, розмірів міоматозних вузлів (МВ) і їхнього розташування відносно порожнини матки.
Результати. У жінок з МВ більш як 40 мм у діаметрі мінорні алелі гена естрогенових рецепторів ESR1 T397C виявлено у 87,2% жінок, у той час як у жінок з МВ менше 20 мм їх виявляли у 54,2% випадків (р<0,05). Мінорні алелі локусу A351G гена естрогенових рецепторів ESR1 також виявляли достовірно частіше у жінок з великими МВ порівняно з ЛМ менш ніж 20 мм – відповідно 69,2% проти 37,5% (р<0,05).
Поліморфізм гена регулятора рецепторів прогестерону PGR Progins діагностували у 33,3% хворих з малими розмірами ЛМ і від 7,7% до 18,5% – у жінок з великою ЛМ та МВ більше 20 мм у діаметрі при УЗД.
Лікування розпочинали з гормональної терапії і за наявності генотипу Т1/Т1 гена PGR Progins та відсутності гіперплазії ендометрія за даними гістологічного дослідження призначали гормональну терапію з використанням міфепристону по 50 мг на добу курсом по 3 міс з наступним моніторингом перебігу захворювання.
У разі виявлення поліморфізмів гена PGR Progins (генотипи Т1/Т2 або Т2/Т2), гіперплазії ендометрія та МВ більше 40 мм призначали агоністи Гн-РГ у якості передопераційної підготовки.
За наявності невеликих вузлів, які не деформують порожнину матки, та референтного генотипу гена ESR1 з метою стабілізації росту МВ рекомендували використання КОК у контрацептивному режимі на шість і більше місяців.
МВ більше 30 мм, які деформують порожнину матки, та наявність мінорних алелей гена рецепторів естрогену ESR1 були підставою для оперативного лікування такої ЛМ.
У результаті такого підходу частота больового синдрому знизилася майже в 4,7 разу, порушень менструального циклу у формі гіперполіменореї та АМК – у 8 разів. Суб’єктивно покращання загального самопочуття фіксували 64,4% жінок, «без змін» – 24,4%. І тільки 11,1% пацієнток відзначали погіршення суб’єктивних відчуттів, що було пов’язано з побічними ефектами терапії. Істотно зменшилися розміри МВ у 44,4% хворих, частковий ефект відзначали 26,7% жінок. Росту вузлів у пацієнток під час лікування і після не спостерігали. Вагітність настала у 68,5% хворих і закінчилася пологами у 86,5% випадків.
Заключення. Урахування генетичного статусу пацієнтки сприяє покращенню результатів лікування ЛМ. Найбільш ефективним є призначення міфепристону за наявності МВ до 40 мм, у тому числі множинних, коли операція пов’язана з високим ризиком. У разі великих МВ (більше 50 мм) гормональна терапія менш ефективна і може застосовуватися для передопераційної підготовки. Такий підхід дозволяє контролювати симптоми захворювання та зменшити розміри вузлів у 72,2% пацієнток і сприяє настанню вагітності у 68,5% випадків.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Корнацька, А., Флаксемберг, М., Борисюк, О., Чубей, Г., & Россоха, З. (2021). Алгоритм лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку з урахуванням генетичних чинників. Репродуктивне здоров’я жінки, 3, 81–86. https://doi.org/10.30841/2708-8731.3.2021.234256
Розділ
ГІНЕКОЛОГІЯ

Посилання

Abramova S, Mironova I, Kurganova O, Bogomolova T, Karimova A. Clinical-epidemiological aspects of uterine fibroid (literature review). Bulletin of Science and Practice. 2018; 4;4:69-74. [in Russian]

Albalawi IA, Mir R, Abu-Duhier FM. Utility of amplification-refractory mutation system for the detection clinically significant estrogen and progesterone receptors gene variations in breast cancer patients in Saudi Arabia. IAJPS. 2019;6(2):4734-47. DOI:10.5281/ZENODO.2582886

Anousha N, Hossein-Nezhad A, Biramijamal F, Rahmani A, Maghbooli Z, Aghababaei E, et al. Association study of estrogen receptor alpha gene polymorphisms with spontaneous abortion: Is this a possible reason for unexplained spontaneous abortion? Biomed Res Int. 2013;2013:256470. DOI:10.1155/2013/256470

Avramenko NV, Barkovskyi DYe, Kabachenko OV, Letsyn DV. Modern views of the reproductionist on etiopathogenesis and treatment of uterine leiomyomas. Zaporizhzhia Medical Journal. 2017;19;3(102):381-6 [in Ukrainian]

Donnez J., Vázquez F., Tomaszewski J., Nouri K., Bouchard P., Fauser B.C., Barlow D.H., Palacios S., Donnez O., Bestel E. et al. Long-term treatment of uterine fibroids with ulipristal acetate. Fertil. Steril. 2014b; 101: 1565-73.

Flaksemberh MA. Clinical and paraclinical aspects of uterine fibroids complicated by infertility. Family medicine. 2020;1-2(87-88):142-5 [in Ukrainian].

Kornatska AH, Raksha II, Kolesnychenko IS, Chubei GV. Modern views on the etiology, pathogenesis and treatment of uterine leiomyomas in women of reproductive age (review of literature). Health of Women. 2015;1(97):10-13 [in Ukrainian]

Paliychuk OV, Polishchuk LZ, Rossokha ZI, Chekhun VF. Clinical significance of estrogen receptor gene ERS1 snp in cancer patients from families with oncological pathology in pedigrees. Oncology. 2016;4(18):316-24.

Tskhay VB, Grigoryan ES, Kostareva OV, Badmaeva SZ. Uterine fibroids and infertility: etiology, pathogenesis and modern treatment principles (literature review). Siberian Medical Review. 2019;4:25-33. DOI: 10.20333/2500136-2019-4-25-33 [in Russian]

Zimmermann A., Bernuit D., Gerlinger C., Schaefers M., Geppert K. Prevalence, symptoms and management of uterine fibroids: an international internet-based survey of 21,746 women. BMC Womens Health. 2012; 12:6.